Летаргічний сон – ворота у вічну молодість чи прокляття живого трупа?
Дихання і серцебиття сповільнюються до ледь чутного шепоту життя, зникають всі реакції на навколишній світ, але свідомість, за деякими даними, можна зберегти. Людина опиняється ув’язненою у власному тілі, живим свідком власного похорону. Саме цей стародавній жах бути похованим заживо породив безліч легенд про вампірів, зомбі та живих мерців.
Історія знає чимало страшних випадків, коли ця лінія стиралася. Класичний приклад — доля Миколи Васильовича Гоголя. Письменник, який все життя страшенно боявся бути похованим помилково, за іронією долі пережив саме це.
Після чергового нападу слабкості його вважали мертвим і закопували в землю. Лише під час перепоховання з"ясувалося, що останки лежать у неприродному положенні, а внутрішня обшивка труни була подряпана.
Подібна доля мало не спіткала великого поета Франческо Петрарку, який прокинувся буквально на краю могили посеред власного похорону, змусивши згорьованих гостей в жаху тікати.
Але за безпосереднім жахом летаргії ховається ще більш загадкове і інтригуюче явище. Є документальні свідчення того, що люди, які десятиліттями перебували в летаргічному сні, прокидалися майже немолодими. Їхні тіла немов завмерли в часі, зупинивши біологічний годинник.
Здавалося б, в цьому і полягає секрет вічної молодості! Однак природа завжди вимагає своєї ціни. Прокинувшись, організм починає наздоганяти з лякаючою швидкістю. За два-три роки людина різко старіє, проживаючи за короткий проміжок часу всі роки, що спав.
Великий російський фізіолог Іван Павлов розглядав млявість як захисний механізм, крайню міру, до якої йде нервова система, щоб врятуватися від повного руйнування під тягарем невиносного стресу або перевтоми. Це був своєрідний запобіжний клапан психіки.
Але як пояснити інші, ще більш дивні наслідки? Описані випадки, коли після пробудження люди починали говорити на невідомих їм мовах або демонстрували пробуджені екстрасенсорні здібності.
Вчені припускають, що в стані летаргії мозок не просто «спить». У ньому можуть активізуватися глибокі, сплячі ділянки, які відповідають не тільки за відновлення організму, але і за доступ до шарів інформації, які зазвичай недоступні свідомості. Можливо, це своєрідний режим супервідновлення, який впливає не тільки на тіло, а й на розум.
Дослідження «малої смерті» тривають і донині. Сучасна наука, озброєна нейровізуалізацією та точними приладами, намагається розгадати цю давню таємницю. Чи зможемо ми коли-небудь зрозуміти механізм млявості і обернути його на свою користь?
Чи зможемо ми свідомо увійти в цей стан для міжзоряних подорожей або зцілення від невиліковних хвороб? Поки що це лише сюжети для науково-фантастичних романів. Але сама природа вже показала, що це можливо.
Летаргія залишається одним з найтемніших і привабливих дзеркал, в які людство дивиться, намагаючись розгадати таємниці життя, смерті і того, що криється між ними.
|