Сенсація - знайдено захоронення древніх половців

8 вересня в другій половині дня в редакції газети пролунав телефонний дзвінок.

— Алло, редакція? Вас турбує Наталія Юрївна Капишон із Зеленьок. Ви знаєте, у нас в селі діти знайшли могилу, а в ній скелет із шаблею.

Ми з фотокореспондентом негайно вирушили в Зеленьки. Пошук місця дитячих «археологічних розкопок» привів на вулицю братів Морозових. Там ми побачили яму глибиною метра півтора, метрів два на два. Біля неї лежала купка кісток та людський череп дивився на нас порожніми зіницями. Поки все це розглядали, до нас підійшли діти, а згодом і господарка одного з ближчих будинків, вчителька - пенсіонерка Марія Миколаївна Мельникова. Вона ж детально і розповіла, що і як сталося.

Троє хлопчаків — 13-річний Денис Вієров, 11річний Альоша Дунюшкін та її онук — 6-річний Владислав Мельников вирішили викопати невеличку землянку, або, як її вони називали, халабуду. Щоб було де гратися і ховатися від батьків. Вирили яму і стали лаштувати вхід до неї. Східці, які видовбали в землі, їм не сподобалися. Занадто вузькі і високі. Тож почали їх переробляти. І тільки-но копнули лопатою, як в землі щось забіліло. Хлопці на мить завмерли - «Скарб!». Але знахідкою виявилася якась кістка. Напевне тварини, вирішили вони. Але копати не припиняли. Всетаки надіялися знайти щось більш цінне. А знайшли скелет.

— Це людський, — зробив висновок Владислав.— Я вам зараз доведу.

І швиденько приніс з дому свій рентгенівський знімок.

— Дивіться: ось ноги, хребет, ребра, — гарячково тицяв пальцем на скелет і на знімок шестирічний хлопчик.

Обережно юні «археологи» продовжили свої розкопки. І коли відкопали череп, всі сумніви відпали — це був дійсно скелет людини. Біля нього лежала вкрай з'їдена іржею шабля. На цьому діти припинили «археологічні дослідження».

Звістка про розкопану могилу швидко облетіла село. Підлітки приходили подивитися, що ж такого цікавого викопали хлопці? А Владислав з гордістю в деталях розповідав, що і як він з товаришами робив. Поступово інтерес до знахідки зник. Але не в усіх. Денис, Альоша і Владислав майже кожного дня крутилися біля ями. До них приєдналися і Сергій Ковтунов з Русланом Ростовцевим. Довго сперечалися, хто ж тут похований і чи є ще щось в могилі? І нарешті цікавість взяла верх. Одного дня хлопці по кісточках витягнули скелет нагору і перекопали яму в надії на інші знахідки. Та їхні сподівання не виправдалися. Саме в цей час і передзвонила Н.Ю. Капишон в редакцію.

Ті, хто бачив розкопане поховання, кістки і череп, а особливо шаблю, були одностайні — тут знайшла свій спочинок людина з далекого минулого. Але наскільки далекого? Всі зійшлися на думці, що зеленьківська земля прийняла в своє лоно одного з козаків часів Хмельниччини. Тим більше, що в селі живе легенда про якийсь військовий табір тих часів на цьому місці. Та і рельєф місцевості підхожий — пагорб, а внизу ніби вал земляний насипаний.

Сільський голова Зеленьок Іван Миколайович Балабан попросив редакцію звернутися за допомогою до науковців. Представник газети з шаблею поїхав у Київ до Інституту археології НАН України. Вчені теж з великою цікавістю оглянули старовинну зброю.

Кандидат історичних наук старший науковий співробітник інституту Аркадій Олександрович Козловський:

— На мою думку, це зброя періоду Київської Русі. І зброя не руська, а кочівників - половців. А вони, як відомо, в 1113 століттях населяли степи між Дунаєм і Волгою, межували з давньоруськими князівствами. Орди половців часто робили спустошливі набіги на руські землі. Багато їх полягло під мечами руських воїнів. Можливо, це похований один з кочівників. Хоча може бути, що там курганне поховання половців.

— Детальніше щось сказати з приводу зеленьківської знахідки не можу, бо впритул тим періодом історії не займаюся, — закінчив Аркадій Олександрович. І порадив: — Вам слід звернутися до нашого науковця, який спеціалізується безпосередньо на кочівниках, зокрема, на половцях. Тільки він може зробити остаточний конкретний висновок.

На жаль, редакція не змогла поки що зустрітися з цим вченим археологом, бо він нині на розкопках за межами Києва. Але ми його таки знайдемо. Яким буде висновок вченого, повідомимо читачів в одному з наступних номерів «Миронівського краю».

О.ГЛУЩЕНКО