З 24 по 26 вересня 2004 року в Національному виставковому комплексі "Експоцентр України" проходила виставка-ярмарок "Київська осінь-2004". В церемонії її відкриття взяли участь і виступили голова Верховної Ради В.М. Литвин, міністр аграрної політики В.А. Слаута та інші посадові особи. На адресу організаторів і учасників виставки-ярмарку надіслали свої вітання Президент України Л.Д. Кучма і Прем'єр-міністр В.Ф. Янукович.

Київська область була представлена всіма районами в одному з найкрасивіших павільйонів комплексу. В ньому помітно вирізнявся Миронівський район як за більшою площею експозиції, так і за кількістю підприємств-учасників виставки, розмаїттям сільгосппродукції.

До того ж експозиція Миронівщини розміщувалася відразу при вході, тобто по центру, а відтак привертала увагу кожного відвідувача.

Від усього павільйону Київщини саме миронівчанам випала честь піднести запашний коровай, випечений з найкращих сортів миронівських пшениць, високому гостю — міністру аграрної політики В.А. Слауті.

Разом із заступником голови Київської облдержадміністрації Л.В. Бойком, головою Миронівської райдержадміністрації П.О.Сокирком, заступником голови райдержадміністрації, начальником управління сільського господарства і продовольства В.П. Півнем, депутатом обласної ради, головою СТОВ "Агросвіт" В.П. Даниленко та керівниками інших підприємств нашого району міністр оглянув представлені експозиції і дав схвальну оцінку зусиллям і здобуткам миронівських хліборобів, подякував їм за вагомий внесок у зростання продовольчого достатку країни.

Чільне місце, як це вже стало традицією, зайняв на виставкових стендах району Миронівський інститут пшениці ім. академіка В.М. Ремесла (директор В.І. Дубовий), демонструючи вагомі напрацювання наших науковців-селекціонерів. Обрамлена снопами високоврожайних сортів озимих і ярих пшениць, прикрашена пшеничними буханцями, доповнена змістовними проспектами і буклетами виставкова композиція інституту викликала великий інтерес у відвідувачів.

А нашому науковому закладу і справді є чим пишатися. В Реєстр України на 2004 рік внесено 46 сортів миронівської селекції, в тому числі 19 сортів озимої м'якої пшениці, 4 — ярої м'якої і 1 сорт ярої твердої пшениці, 5 сортів озимого тритикале, 4 — озимого та 6 сортів ярого ячменю, 2 сорти проса, 3 — конюшини лучної та 2 сорти суданської трави. В реєстри інших країн СНД (Росія, Білорусія, Молдова, Казахстан) внесено 21 сорт миронівської селекції. Нові сорти озимої пшениці, які створені в інституті та спільно з Інститутом фізіології рослин і генетики НАН України поряд з високою урожайністю характеризуються вище середньою морозостійкістю.

Тісні і плідні зв'язки інституту з Маслівським державним аграрним технікумом (директор Р.О. Тимчук). Це сприяє високій підготовці фахівців сільськогосподарського виробництва. До речі, експонати цих закладів на виставці теж були поруч і чудово доповнювали один одного.

Маслівський ДАТ, як навчально-дослідне господарство, окрім всього, вже не один рік займається вирощуванням гібридної кукурудзи з метою виведення ранньостиглих і середньостиглих сортів, які можна, наприклад, збирати вже в серпні. А це відповідно — економія коштів, бо можна обходитись без примусової сушки зерна. Особливо добре зарекомендували себе на маслівських полях сорти кукурудзи "ФАО-170-207".

В рамках співпраці з Інститутом картоплярства в технікумі ведеться селекційна робота по підвищенню урожайності принаймні дев'яти сортів картоплі. Також Маслівський ДАТ співпрацює з італійсько-українською фірмою "ПЛМСІ- Агро " по виробництву і переробці гарбузового насіння для фармацевтичної промисловості. Під гарбузами в господарстві технікуму зайнято 85 гектарів . І чималий гарбуз із врожаю-2004 був представлений на виставці. А ще господарство доставило для показу картоплю і перець, буряки столові і моркву, цибулю і капусту.

Широко демонструвало свою продукцію ВАТ "Миронівський ЗВКК". Про значимість цього підприємства на економічній карті області, а то й України, засвідчували змістовно оформлені інформаційно-довідкові та демонстраційні стенди. 1440 тонн продукції здатні виробити за добу два його комбікормові заводи, даючи повноцінний, збалансований по всіх показниках, комбікорм для різних вікових груп птиці, свиней, риби, ВРХ. На 360 тонн виробництва різних круп щодоби з власної та давальницької сировини розраховані потужності цеху крупозаводу. В асортименті виробництва — вівсяна, ячмінна, перлова, пшенична, кукурудзяна крупи, а також пшоно, вівсяне борошно тощо.

620 тонн соняшникового насіння для одержання цінної добавки для комбікормів — макухи — переробляє за добу олійно-пресовий завод. В рекордно короткі строки виросли на території ВАТ "Миронівський ЗВКК" елеватор по збереженню олійних культур на 14 тисяч тонн та елеватор по збереженню зернових культур на 77 тисяч тонн зерна.

Представило підприємство, окрім широкого асортименту круп і комбікормів, хлібобулочні вироби, копчені кури "Наша ряба", ковбасні та інші м'ясні вироби, олію.

Як і завжди, порадувало численних відвідувачів розмаїтістю сільськогосподарської продукції, щедрим дарунком полів СТОВ "Агросвіт" (голова В.П. Даниленко). Пропонувалися різноманітні овочі і фрукти, в тому числі свіжі огірки і помідори, яблука і груші. Хлібобулочні вироби тутешніх пекарів-майстрів, ковбаси "Любительська", "Шкільна", "Дитяча", "Молочна", різні копченості, які виробляє місцеве ПП "Агротехспілка "Україна" — і все смачне, якісне і доступне за цінами.

Всього було вдосталь на виставкових полицях, які заповнило СТОВ "Україна" с. Козин. Компоти з багатьох ягід і фруктів, консервовані і свіжі огірки та помідори, капуста, яблука, груші, навіть редиска. А в добавок — олія, гречана, пшенична, кукурудзяна крупи, пшоно, борошно.

Кукурудзу, сою, люпин, комбікорм для всіх видів тварин, птиці, риб, олію соняшникову й соєву пропонував до огляду відвідувачам завод АТ "Київ-Атлантик Україна".

Щедрим виявився цей рік для ТОВ "АНТ" с. Пустовіти. Добре вродили в його теплицях перець, цибуля, помідори, огірки.

Вже не вперше приваблює своєю продукцією — грибами — приватне підприємство "Лада".

ВАТ "СОММАС" представив на виставці молоко незбиране сухе та знежирене сухе, сироватку молочну суху.

Торт "Миронівському цукрозаводу — 190" прикрашав демонстраційні полички АТ "Кристал-М". Інші також оригінальні торти з цукру, цукор-пісок та цукрова пудра красномовніше за все свідчили про те, який товар може реалізувати це підприємство бажаючим.

СТ "Гермес" Миронівського РайСТ представив відвідувачам виставки-ярмарку дуже смачні торти, різноманітні тістечка та ін-ші кондитерські вироби.

Пишними короваями та іншою високоякісною хлібобулочною продукцією, крупами та борошном привертала увагу експозиція ВАТ "Миронівське ХПП".

З цікавістю оглядали кияни і гості столиці хутро лисиці і чорнобурки, представлене ТОВ ім. О.Г. Бузницького.

В'яленою, копченою та солоною рибою приваблювала холодильна камера магазину "Океан-продукт", ПП Н.О. Верхолаз.

Оригінальну кухню-куточок демонстрував магазин "Люкс", ПП О.В. Заболотній.

Свою доброякісну продукцію — цеглу — представило ТОВ "Цегельний завод" с. Владиславка.

Двері на замовлення для осель і офісів пропонували приватні підприємці А.В. Онищенко та М.А. Шеремет.

Розважали численних відвідувачів виставки-ярмарку троїсті музики з Козина під керівництвом Анатолія Тарасенка.

Детальніше познайомитись з Миронівським районом гостям виставки допомагала телерадіостудія "Миронівка".

Не менш насиченою був розпродаж сільгосппродукції та продукції переробних підприємств району і на відкритих майданчиках виставки. Жваво торгували всім, чим багата миронівська земля, більше 10 автомобілів з нашого району. СТОВ "Агросвіт" реалізовувало мед і олію, хлібобулочні вироби і яйця, крупи і борошно, а також цукор, огірки, яблука і груші. Із ТОВ ім. О.Г. Бузницького прибуло аж дві автолавки: одна торгувала буряками і морквою, капустою, перцем, інша привезла більше півсотні поросят 2-4-місячного віку.

Нарозхват йшов товар з автомобіля СТОВ "Пустовіти": яйця, гречка, рис, цукор. Не менш енергійно йшли в хід хлібобулочні вироби, помідори, олія, борошно, крупи ВАТ "Миронівський ЗВКК". До вподоби покупцям були перець, цибуля, цукор, борошно, крупи та інше з СТОВ "Україна".

Пропонувались комбікорми заводу АТ "Київ-Атлантик Україна", цукор з АТ "Кристал-М", крупи і борошно ВАТ "Миронівське ХПП", мед, крупи, борошно із СТОВ "Яхни", гречка, овес, цукор із СТОВ "Зоря" с. Владиславка, картопля, цибуля, морква, капуста з Маслівського ДАТ.

Словом, виставка-ярмарок вдалася на славу.

М. ГУДЗЕНКО

Неподалік села Кип'ячка є мальовничий куточок, довжиною приблизно три кілометри, а в ширину метрів 800. Праворуч широкими рукавами розкинувся ярок, зліва веселить око різнобарв'ям квіток, соковитими травами рівнина. А поруч виблискує річечка.

Можна годинами милуватися чудовим краєвидом і навіть не здогадуватись, що на цьому місці жили люди. Кохали, ростили дітей, працювали, сміялися і плакали, переживали радощі і горе. Саме тут розташовувалося село Сталівка. Та ось уже кілька десятиліть його немає...

Таємницю зниклого населеного пункту нам допомогли розкрити люди, які люблять і вивчають історію свого краю, та старожили, в пам'яті яких рідне село залишається жити до цього часу.

Відносно заснування Сталівки існує дві версії. Наприклад, Григорій Ісакович Ковровський, вчитель історії Кип'ячківської школи, місцевий краєзнавець, впевнений, що село народилося в результаті Столипінської реформи 1906 року, коли селянин дістав можливість отримати земельний наділ і господарювати на ньому самостійно. Однак архівних документів, в яких було б зафіксовано утворення села Сталівки до 1917 року, не знайдено.

Досить вірогідно, що цей хутір засновано на початку 20х років поселенцями з сусідньої Кип'ячки. Саме тоді радянська влада почала виділяти малоімущим селянам землю (так, до речі, утворилося декілька сіл на території теперішнього Миронівського району). Зате не виникає сумнівів щодо назви села, адже з існуючою легендою погоджуються і історики, і старожили. Ніби, обираючи місце для поселення, люди побачили поля з родючими землями, густими травами і красивою річкою. Хтось у захопленні вигукнув: "Станемо тут!" Так і назвали поселенці своє село Сталівкою, а себе сталівчанами.

Село з часом набрало сили, було щедре на дітей. Чи то в 1929, чи то 1930 році, згадують колишні сталівчани, а нині жителі Кип'ячки, Федора Єлисеївна Бордюг та Яків Антонович Проколій, в селі організували колгосп імені Сталіна. Вирощували хліб, діяла тваринницька ферма, розводили коней і овець. Був час, коли в селі нараховувалось до 80 хат, а в одній колгоспній ланці працювало 30 жінок.

Сталівка впевнено дивилась у майбутнє. Та історія вирішила по-своєму. Голод 33го, репресії, Велика Вітчизняна війна... Після війни Сталівка починає помітно занепадати економічно. Тож влада вирішила це питання просто приєднала село і господарство до сусідньої Кип'ячки і , як завжди трапляється в таких випадках, люди почали виїжджати з рідного села, у якого доля відібрала будь-яку перспективу.

Секретар Кип'ячківської сільської ради Н.Т.П'яна на наше прохання навела такі сумні дані. Вже на 1 січня 1986 року в Сталівці було лише 12 дворів, у яких жило 13 осіб. А через рік хат залишилося 4, жителів 6... У 1988 році в селі вже не жила жодна людина.

Колишня жителька Сталівки Федора Єлисеївна Бордюг веде розповідь про своє село зі сльозами на очах, часто перериваючи розмову тяжкими болісними зітханнями:

Я народилася в Сталівці 1925 року. Під час мого дитинства село мало три кутки та 67 дворів. В селі діяв колгосп, були своя комора, клуб, магазин і 4річна школа. Люди жили дружно. На родючих чорноземах щедро родив хліб, всіляка городина. А які кавуни гарні були в Сталівці! Після того, як у 1961 році нас приєднали до Кип'ячки, жити стало набагато важче. Доводилось ходити пішки досить далеко на роботу. Влітку ще нічого, а взимку, ви уявляєте як! От і болять тепер ноги, бо я їх відморозила. Та, що там казати! Так жилося не тільки мені.

Федора Єлисеївна із задоволенням погодилась показати територію, де колись розташовувалася її рідна Сталівка. Не втримала бабуся сліз, коли її нога знову ступила на рідну землю. В голосі старенької відчувалась і радість від того, що вона знову має можливість хоч поглянути на милі серцю місця, і нестерпний біль від пустки, яка тепер тут панує. Дуже хотіла Федора Єлисеївна віднайти місце своєї хати, криницю, в якій, за її словами, була дуже смачна, солодка вода юності. Та, марно... Час все стер з лиця землі, затяг деревами, кущами, бур'янами. Знайшли ми лише кладовище, де похований бабусин племінник, знайомі, сусіди. Могилки прибрані і охайні. Не забувають люди тих, хто тут спочиває.

Під час розмови Федора Єлисеївна згадувала односельців. Одними з них була сім'я Кардашів, яка з не багатьма іншими ще залишалася в селі після її від'їзду. Ми вирішили дізнатись, як склалось подальше життя цієї родини? Як виявилося, Ганна Антонівна Кардаш проживає нині в Кип'ячці. Чоловік її вже помер. Колишня сталівчанка з великим сумом розповіла про останні дні Сталівки.

— Так , як ми переїжджали з чоловіком зі Сталівки в Кип'ячку, не дай, Боже, щоб хтось так переїжджав! Мені дуже боляче про це згадувати, розридалась бабуся. Яке ж гарне село було! Ми держали пасіку, тримали корівку... На початку 80х років у селі ще стояло чотири хати, в яких жили люди. Хоча, правда, хати розміщувались в різних кутках. Жевріла у нас надія, що щось зміниться на краще. Нею і жили, але насправді розуміли допомоги чекати немає від кого. Лікаря навіть викликати проблема, зв'язку ніякого. Страшило ще й те, що вешталися селом чужі люди, прагнучи чимось поживитись. Одного вечора до нас прийшла біда до двору під'їхала машина, з якої вийшло п'ять здорованів в чорних масках. Чоловіка якраз не було вдома. Я хотіла увімкнути світло, та один бандит ударив мене по голові, лаявся, вимагаючи гроші. Закривавлена, я віддала все, що мали. Дивом залишилась живою. Хоч міліція і знайшла бандитів і вони отримали своє, та на душі легше не стало. Ми боялися, що наступного разу нас взагалі можуть вбити. Тому і вирішили негайно вибиратись до Кип'ячки. Через два дні після нашого від'їзду залишив село останній житель Сталівки Іван Михайлович Линець з сім'єю. Село вмерло...

Пробіжить ще кілька років, і природа доведе свою безжальну справу до кінця, зрівняє всі горбочки від фундаментів хат, розпорошить вітром залишки клунь, засипле ями від криниць, розмиє дощем і висушить сонцем на порох все те, що протягом майже століття створювалось невтомними руками сталівчан. І лише доки існуватиме кладовище, воно нагадуватиме всім, що тут колись жило село Сталівка...

Л. БОРИСЕНКО

Вдячні благодійникам 

У багатодітній сім'ї Людмили Миколаївни Пікулик з Кулешевого четверо дітей. Троє вже школярі. Отже, вимагають більших витрат на одяг, підручники і все інше. Та грошей не завжди вистачає. Знаючи такий стан сім'ї Пікулик, керівництво ДП "Атлантик-Фармз" вирішило допомогти. На кошти, виділені ДП, дітям придбали одяг до школи та все необхідне учнівське приладдя. Не гірше, як в їхніх однолітків. Юні Пікулики задоволені і щиро вдячні своїм благодійникам.

А. Пустовойт , сільський голова

Живою англійською мовою 

Як уже повідомлялося, у Македонах проживає громадянин США, представник Корпусу Миру Том Вінтер. Він вивчає життя українців. Та не тільки. Нещодавно завітав до місцевої школи і запропонував свої послуги по вивченню англійської мови. З його ініціативи тут створено гурток для учнів 79 класів, який відвідує 16 школярів. Бажаючих було більше та відібрали найздібніших. Том розповідає дітям про історію та географію США, повідомляє новини. Учні ставлять йому запитання. Таке живе спілкування, звичайно, дає багато у вивченні іноземної мови. Шкода лишень, що працює гурток всього раз на тиждень.

О. Сєргєєв, заступник директора школи з навчальної роботи

Вже у ФАПі є вода 

Минуло більше 17и років, як до будинку ФАПу проклали водопровід. За цей час труби частково поржавіли. Як результат — порив. І саме навпроти ФАПу. Величезна калюжа, що утворилася, заважала перехожим, підмивала фундамент. А головне — у приміщенні не було води. На допомогу прийшли СТОВ "Македони" та ДП "Атлантик-Фармз". СТОВ виділило екскаватор, щоб можна було викопати яму і добратися до труби, а ДП забезпечило виконання зварювальних робіт. Дякуючи їм, сьогодні у ФАПі вже є вода.

Т. Дем'яненко, завідуюча ФАПом

Чому вимикають струм?

" На минулому тижні і раніше вже неодноразово вимикали електроенергію в нашому будинку №70 по вулиці Леніна в Миронівці. В сусідньому будинку, по вулиці Терешковій, Піонерській так само. Невже це знову почалося погодинне вимкнення електроенергії з метою економії?

Ольга Олексіївна"

Відповідає старший диспетчер району електричних мереж АЄС "Київобленерго" І.М.Шевченко:

— Найперше заспокою Ольгу Олексіївну. Про погодинне вимкнення електроенергії мова зовсім не йде. Знеструмлення споживачів по названих вулицях і в будинках сталося внаслідок пошкоджень на повітряній лінії 10 кВ Л-8 "Салів". Тут, починаючи з 19 вересня, зокрема в трансформаторній підстанції очисних споруд, пошкоджений прохідний ізолятор. Крім того, було пошкодження кабелю живлення районної лікарні, на лінійному роз'єднувачі №18, на кабелі в районі Меморіалу Слави.

Ще раніше струм вимикали, бо потрібно було виконати роботи по енергопостачанню стадіону для проведення тут святкових заходів до ювілею міста. А потім демонтувати все.

Ніде погуляти з дитиною

Живу я в районі автовокзалу в будинку №13 по вулиці Леніна. Маю дворічну дитину. Погуляти з нею в нашому мікрорайоні — ніде. Ні гойдалок, ні лавочок, щоб відпочити. Щоправда, у дворі є гірка. Але вона в такому поганому стані, що от-от розвалиться.

Одного разу ходила в зону відпочинку. Не заздрю я людям, що живуть поблизу — всюди сміття, порожні пляшки. Відпочивати з дитиною можна хіба-що біля Меморіалу. Тут чисто, гарно, є де сісти. Але ж далеко від нас.

Розумію, що в бюджеті міста на лавочки-гойдалочки грошей не вистачає. То чому б не створити спеціальний фонд, кошти з якого йшли б на благоустрій та створення дитячих майданчиків у місті?

Ще одне. Поруч з нашим будинком дитсадок "Світлячок". Там є все, про що я веду мову. Але сторонніх не пускають. Можна зрозуміти керівництво садка: заходитимуть сюди чужі, смітитимуть, псуватимуть атракціони. Але ж приходитимуть переважно, коли стемніє. Перед цим і замикали б. А мами з малими дітками гуляли б ще до сутінок, одразу після того, як забирають дитсадківських дітей і у вихідні. Цей момент врахували у багатьох сільських садках, ворота до яких не замикають. Гадаю, є над чим поміркувати.

Альона . м. Миронівка