НОВИНИ # 26.3 - 26.12.2016  
Статті номера [ 1 2 3 4 5 ]

Відзначені нагородами


Йому навіть не дали довчитися, коли прийшла пора йти до війська. Залишалося в училищі лише скласти випускні іспити та одержати диплом. Але ж наказ є наказ. А обов'язок перед Батьківщиною — найголовніше у житті. Виконував його з честю та гордістю, як і належить справжньому захисникові рідної землі.

Служив у Національній гвардії. І весь час за кермом. Знадобилися-таки шоферські навички, здобуті в Рокитнянському ПТУ. Вже коли шинель з плечей скинув, закінчив його і в рідну Олександрівку, де мама з сестрою чекали, повернувся машиністом автокрана.

Ось тепер і познайомимося: Сергій Павлович Тарасенко, механізатор СТОВ "Агросвіт". Один з небагатьох у районі, хто з нагоди Дня працівників сільського господарства отримав подяку облдержадміністрації. Йому лише 26 літ. А он яка шана. Далеко не кожна людина навіть з чималим стажем удостоюється. А раз молодого відзначили, значить було за що. Друзі по роботі про Сергія інакше і не кажуть, як "наш герой". Йому від того трохи ніяково. Та від шани людської нікуди не подінешся. Хоча тікати від неї не треба. Бо та шана за працю заслужена стовідсотково.

Літньої пори і восени він на роботі від зорі до зорі. І, здається, втоми не відчуває. Це тому, що молодий і завзятий. А його "Рейнджер" працює безвідмовно.

Сторонній скаже, що, мабуть, поспішати йому немає до кого, тому й на роботі затримується. І помилиться. Вдома на Сергія чекає дружина Оксана, яка вчителює в його рідній Олександрівці, і трирічний синочок Андрійко.

Татка з роботи виглядає, мабуть, найбільше. Бо тільки-но той на поріг, підбігає назустріч, рученятами навколо шиї обіймає і притискується міцно-міцно. Ті миті найщасливіші для обох.

А тоді синок показує свої малюнки. Серед них обов'язково татків екскаватор-навантажувач. Сергій, як і належить, похвалить юного художника, свої корективи до малюнка внесе.

Якщо ж батько, буває, проїздить повз дім своїм "Рейнджером" та зупиниться тут на якусь мить, син не утримається від спокуси залізти в кабіну. А тоді, звичайно, з дозволу тата, ще й покрутить руля, уявляючи себе дорослим.

До маленького Андрійка у Сергія уваги найбільше. Кожну вільну хвилину намагається проводити з сином. Хоча таких хвилин, правду кажучи, буває не дуже і багато. І все ж це взаємно збагачує їх обох. Звичайно, син цього ще не усвідомлює. Та для Сергія це ой як потрібно. Мабуть, тому, що сам втратив батька ще малим хлоп'ям. І вже відтоді відчував на собі відповідальність єдиного мужчини в сім'ї. А одночасно і дефіцит чоловічого спілкування.

Тарасенки живуть в оселі батьків Оксани. Живуть у дружбі та злагоді, спільно вирішуючи усі проблеми. Та, безперечно, мріють і про власний дім, щоб там усе було по-їхньому. І це не просто прожекти. Сергій непогано заробляє і бачить чітку перспективу завтрашнього дня. Вона у праці з напруженістю жнивної пори і чітким розкладом зимою, у спілкуванні з друзями, які в будь-якій ситуації можуть покластися на нього, а він розраховувати на їхнє плече, у родинному взаєморозумінні. Нарешті, в тому, що у нього підростає син, який обов'язково буде схожим на батька.  

О. КОРНАЧЕВСЬКА

<<<< Назад