Так в суботу в Миронівській школі мистецтв відбувся позачерговий з'їзд Комітету бідноти (ой - Комітету босяцького, тобто громадського порятунку).

З'їзд проходив як у кращі часи конспірації - ввечері о 22-30. Те, що за оренду приміщення і інше речі члени звичайно ж подумали і як чесні "революціонери" - заплатили (так ми всі і повірили – ха -ха-ха ).

Та це ще початок.

Обговорювалось чутливе для всіх питання - Хто я такий і хто всі такі.

Питання як завжди були шкурні - ПРЕТЕНДЕНТИ НА ПАПАХИ ділили свої міністерські пости.

Адже всі хто брав участь у з'їзді - були на барикадах, у них стріляли, вони носили на собі місяцями вошей - СПРАВЖНІ ГЕРОЇ революції.

І от за ці богатирські подвиги вони забажали основного - тепленького місця.

Не знають вони, що тепле місце буває тільки у тому, що залишається на землі після опорожнення.

Ніхто не зважає на те, що більшість з них не вміє ні писати, ні читати - хіба-що на заборах.

Ділили вони посади людей, які працюють в державних установах та які працюють переважно чесно і самовіддано.

Та й не тільки ділили портфелі - обговорювали "ЧОРНИЙ СПИСОК", до якого вони позаносили фамілії неугодних їм людей - ХТО КОМУ НЕ ДАВ.

Хочуть пальцюрками своїми розводити та "керувати".

Працювати необхідно.

16 лютого біля Меморіалу Слави, що в Миронівці, в першій половині дня зібралися представники підприємств, організацій та установ району і міста. Проходило зібрання з нагоди дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, 16-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану та встановлення меморіальної дошки, на місці якої з часом збудується пам'ятник воїнам-афганцям.

До присутніх звернувся голова районної організації Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) С.А.Вожаков, який зазначив, що афганська війна не лише трагедія, а й доблесть і мужність тих, хто побував в епіцентрі тих кривавих подій. Нині в Україні встановлено понад 100 пам'ятників воїнам-афганцям. Нарешті і в Миронівці з'явилося місце, де можна вшанувати пам'ять тих, хто не повернувся з Афганістану. Пам'ятник зведеться на добровільні внески підприємств, установ, організацій та громадськості.

Слово для виступу також взяли Миронівський міський голова В.М. Матвєєв та голова обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) В.М. Кияниця.

В урочистій тиші ветерани Афганістану Микола Дяченко та Петро Бабич відкрили меморіальну дошку з написом "На цьому місці буде встановлено пам'ятник воїнам-афганцям".

Пам'ять загиблих в Афганістані вшанували хвилиною мовчання.

Митрофорний протоієрей отець Андрій Оленин освятив місце майбутнього пам'ятника.

Закінчилося урочисте дійство покладанням живих квітів до Меморіалу Слави та до пам'ятника Олександру Суботіну.

О 13-й годині всі бажаючі могли подивитися концерт лауреата міжнародних і Всеукраїнських конкурсів солдатської та афганської пісні ансамблю "Долг".

Перед виступом ансамблю В.М. Кияниця виконав почесну місію. Вручив медалі "Захисник Вітчизни", якими Указом Президента України нагороджено П.Ю. Бабича, М.П. Дяченка, О.В. Кириченка, Г.С. Олефіренка і Г.Л. Олександрова.

Наприкінці 1979 року ми приступили до будівництва адміністративно-культурного комплексу, вартістю 630 тис. крб. Нагадаю, карбованець тоді був дорожчий нинішнього долара. Об'єкт мав архітектурно завершити комплекс споруд в центрі села — двоповерхову школу, дитячий садок, ФАП, поштове відділення, пам'ятники воїнам-визволителям і жертвам голодомору.

Проект новобудови ввібрав у себе адміністративне приміщення, фойє для ритуальних заходів, Будинок культури з глядацьким залом на 400 місць, радіотелефонний вузол, бібліотеку, музей, спортивний зал, кімнати для занять художньою самодіяльністю.

Сумнозвісна постанова ЦК обірвала наші задуми. Ми стояли на роздоріжжі: старий Будинок культури знесли, а новий не спорудили. Село залишилось без осередку дозвілля і відпочинку. Люди, особливо молодь, виявляли своє незадоволення.

Секретарем партійної організації тоді працював Петро Андрійович Білобров, а головою сільської ради Василь Федотович Притула — люди енергійні і заповзятливі. Зібралися ми і написали слізного листа в обком партії. Невдовзі отримали відповідь з посиланням на постанову ЦК. Два роки пішли у нас на переписку з різними інстанціями. А тим часом новобудова заросла бур'янами.

Одного разу я дізнався, що в Каневі була подібна ситуація. Керівники господарства звернулися безпосередньо до Генсека Леоніда Ілліча Брежнєва і той допоміг. Тоді і народилася ідея відрядити в ЦК КПРС Петра Андрійовича Білоброва. Два тижні ми чекали його з Москви. Приїхав наш посланець і розповів, що побував на прийомі у високого партійного чиновника Миколи Івановича Кригіна. Той уважно вислухав посланця і при ньому зателефонував у Київський обком партії. Трубку зняв Микола Веремійович Ткаченко, який на той час працював секретарем обкому і відав питаннями сільського господарства.

— Чи знаєте ви село Пустовіти в Миронівському районі? — запитав Кригін.

—Знаю,—відповів Микола Веремійович. — Я працював у тому районі.

— Так от, у мене на прийомі секретар партійної організації з цього села. Скаржиться, що там призупинили будівництво адміністративно-культурного комплексу.

—Будемо будувати, — відказав колишній секретар Миронівського райкому партії.

— Знайте, Миколо Веремійовичу, цей об'єкт буде стояти на контролі в ЦК, — завершив Кригін і поклав трубку.

Але розмова на цьому не закінчилась. По приїзду додому нас з Петром Андрійовичем викликали в обком партії. Іван Степанович Плющ, на той час завідуючий відділом сільського господарства, почав вичитувати мораль за порушення партійної етики. Чому, мовляв, не вирішували питання на місці, а відразу подалися до Москви? Після тривалої співбесіди Іван Степанович зрозумів: якщо питання стоїть на контролі в ЦК, відступати нікуди.

Повернулися ми додому. А через кілька днів на об'єкті закипіла робота. Генеральним підрядником призначили Миронівський міжколгоспбуд. Його керівник Ігор Самійлович Савченко, обласні будівельні організації з розумінням поставились до нашої проблеми. 21 лютого 1985 року, на 5 місяців раніше запланованого, адміністративно-культурний комплекс було здано в експлуатацію. На той час його вартість становила 960 тис. крб.

Далі ми упорядкували кладовище, відновили історичні пам'ятки, збудували церкву, багато уваги приділяли розвитку виробничих підрозділів. Одним словом, зробили все, щоб село наше було найкращим не тільки в області, а й в Україні.

У школу завітали ветерани 

Наближається одна з найсвітліших і пам'ятних дат в історії людства — 60 річчя Перемоги.

Нещодавно учні 9-А та 9-Б класів мали честь спілкуватися у стінах рідного закладу з шанованими людьми нашого міста — ветеранами Великої Вітчизняної війни П.С. Загороднім, А.Г. Яковлєвим, П.К. Янчуком, Ф.О. Чекусовим. Того дня наша класна кімната стала світлішою не лише від орденів і медалей, які сяяли на грудях ветеранів, а й від щирих посмішок, блиску в очах, які випромінювали тепло і радість, віру й надію в нас, дітей, продовжувачів їхніх славних традицій. Гості повідали, скільки солдатів не повернулося з поля бою, йдучи на смерть. Ніхто з бійців не думав про себе, про особисте щастя, бо воно нічого не варте порівняно із життям і щастям рідного народу. Тому, затамувавши подих, ми слухали розповіді гостей про ті буремні дні війни, коли їм, молодим і вродливим, довелося захищати свою Батьківщину від фашистів.

Із почуттям гордості за гостей-ветеранів ми дізналися про їхній героїчний шлях у роки Другої світової війни, про нагороди. Нас цікавило, як живуть ветерани нині, чим ми, підлітки, можемо їм допомогти. Наші гості виявилися людьми надзвичайно скромними. Вони й сьогодні, здебільшого, живуть турботами не про себе, а про інших ветеранів-побратимів. Адже П.С. Загородній є головою ради ветеранів району, А. Г. Яковлєв та Ф.О. Чекусов хоч і на заслуженому відпочинку, але творчо працюють у раді ветеранів району, П.К. Янчук — голова ради ветеранів Миронівського хлібоприймального підприємства. І здається, що такі мужні люди ніколи не відчувають втоми, і старість до них непідступна. Бо хочуть принести якомога більше користі іншим. На закінчення нашої зустрічі Анатолій Григорович Яковлєв заспівав фронтові пісні, в яких ми відчули дух війни і торжество Перемоги.

Проводжали ветеранів оплесками, говорили слова глибокої вдячності, а також запросили на наступну зустріч, до якої вже готуємося.

А. ПАНЧУК, учениця 9-Б класу Миронівської ЗОШ №2

Настоятелі церков в гостях у школярів 

Нещодавно до Центральненської ЗОШ завітав ієрей Володимир, настоятель Ємчиської та Центральненської церков. Він розповів учням про свято Господнього Хрещення. У своїй промові вдало поєднав десять Божих заповідей з вихованням дітей. Ієрей Володимир освятив шкільне приміщення, подарував кожному класу іконки.

Бажаним гостем дітей став настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці Ігор Безкоровайний. Він був запрошений на урок Київщинознавства, тема якого — "Історичні пам'ятники Київщини". Настоятель ознайомив школярів з історією найстарішої церкви в районі. Вони дізнались, що храм святої Богородиці слугує яскравим прикладом архітектурного дерев'яного зодчества Правобережної України. Не залишила нікого байдужим і розповідь про занедбану церкву у селі Малі Пріцьки.

Діти поповнили свої знання з історії будівництва церков та храмів на Україні. Крім того, отець Ігор Безкоровайний відповів на всі запитання, які цікавили школярів.

Т. БОНДАР, голова учнівської шкільної ради Центральненської ЗОШ

Чарівна мить кохання  

Ініціатором у підготовці та проведенні свята всіх закоханих стала учнівська рада Пустовітської ЗОШ "Прометей" на чолі з ученицею 11-го класу Н. Колісник. Учні заздалегідь підготували концертну програму, виготовили стінгазети, прикрасили зал, який 11 лютого зібрав учнів, батьків та гостей.

Чотири чарівні пари змагалися у 13 конкурсах на звання "Валентин і Валентина 2005 року". А дотепні ведучі М. Колісник і С. Тарасенко нікому не дозволяли сумувати. Але найскладніше було членам журі, яке очолювала "Валентина-2000 року" А. Охріменко. Після всебічного і довгого обговорення члени журі все-таки визначили переможців. Ними стали учні 11-го класу Оксана Саакова та Ігор Довгаль.На завершення свята вони пригостили тортом всіх бажаючих.

Під звуки чарівної музики ведучі попрощалися до наступного року і побажали всім вічного кохання.

Л. МИРОНЕНКО, заступник директора школи з виховної роботи Пустовітської ЗОШ

Тиждень математики і фізики  

Цікаво і змістовно пройшов тиждень математики і фізики у Маслівській ЗОШ І -ІІІ ступенів. В рамках тижня учні дізналися про визначних математиків минулого, провели класні години з поглибленим вивченням цих предметів.

Учнівському і педагогічному колективам сподобалися реферати, стінні газети, які підготували старшокласники. Вони також організовували екскурсії в комп'ютерний клас учнів початкових класів.

Переможцями прискіпливе журі визнало учнів: 9-Б класу — Сергія Шведа, 8 класу — Захара Петренка та 9-А класу — Романа Іванця.

Ірина ГАЙВОРОНСЬКА, учениця 9 класу Маслівської ЗОШ І-ІІІ ст

Чому не ходить автобус на Шандру?

З таким запитанням звернувся житель Миронівки О. Свитко. Дану проблему прокоментував директор ВАТ "Миронівське АТП-13243" О.В. ПРИЩЕПА.

— По-перше, вік рухомого складу автопарку перевищує десять років. Тому автобуси дуже часто потребують ремонтного втручання. А коштів не вистачає навіть на пальне. Компенсація ж від держави, яку отримує автопідприємство, не в змозі вирішити всіх тих фінансових проблем, які існують на сьогоднішній день. Крім того, на таких рейсах, як Шандра, Олександрівка, Ємчиха, Маслівка, автобуси в основному перевозять пільговиків. Більшу кількість платних пасажирів перевозить маршрутне таксі та приватні підприємці, які мають власний транспорт. Тобто, обслуговуючи пасажирів цих сіл, підприємство не отримує ніяких прибутків, лише збитки. Тому ми і змушені скорочувати нерентабельні рейси.

Підбили підсумки

На минулому тижні відбулася сесія Шандрівської сільської ради, на якій підбито підсумки соціально-економічного та культурного розвитку села в минулому році і затверджено про-граму на рік нинішній. Як повідомив сільський голова С.І. Шевченко, у планах — соціально-культурні програми. Зокрема, вирішувалися питання про створення сільськогосподарського комунального підприємства при сільській раді, яке займатиметься забезпеченням безперебійної роботи водопроводу та вивезенням сміття. Активно обговорювалося питання наступної газифікації села. В роботі сесії взяв участь і виступив голова райдержадміністрації, депутат районної ради від Шандрівського виборчого округу П.О. Сокирко.

В оновленому дитсадку

Вже більше року минуло відтоді, як дитсадок СТОВ "Агросвіт" передано у комунальну власність Карапишівської територіальної громади. Торік фінансувалася лише одна група. А вже у бюджет 2005 року закладено кошти для фінансування всього дитсадка. Тут щойно завершено ремонт — замінено сантехнічне обладнання, оновлено харчоблок, покладено нову облицювальну плитку, виконано роботи в системі водопроводу на котельні. Попрацювали і маляра. Будівельними матеріалами і робочою силою допомогло СТОВ "Агросвіт". За кошти сільської ради, як повідомив сільський голова В.І. Журба, куплено тюль, іграшки, посуд, телевізор, музично-акустичну систему, урізноманітнюється меню.

"БАБОЛНА" та інші

Як повідомив голова правління ЗАТ "Миронівський інкубатор" О.А. Товстоноженко, з 18 лютого розпочалася реалізація молодняку домашньої птиці. Зокрема, нової лінії угорських гусей "Баболна сірий ландиш". Всі, хто придбає молодняк, залишаться задоволеними. При правильному догляді і годівлі доросла гуска досягає 7- 9 кг . Крім того, в цьому році планується реалізація бройлерів та яйценосних курей ліній "Домінант", "Шавер", "Срібляста адлерівська", яку в народі називають "сірошийкою". Вся птиця щеплена від хвороб. Реалізація відбуватиметься щосереди та щоп'ятниці на ринку і в інкубаторній станції.