Як сусіди Cтепана провчили

Жив у сусідньому селі дядько Степан. Чоловік він був заможний, мав хороший мурований дім, непогане господарство. Але ж до чого був хитрим! Всі люди на зиму заготовляють дрова. А Степан нарубав оберемків зо п'ять і склав під хлівом. Питають сусіди: «Степане, чи вистачить тобі топити цілу зиму?». А він каже: «Привезу вугілля, а на розтопку вистачить».

От настала осінь, пішли дощі. В хаті прохолодно. І пішов тоді Степан до сусіда, щоб набрати потайки з оберемок дров. Сусід той саме трохи випив і, щоб жінка не лаяла, поліз на хлів. Міркує собі: «Трохи полежу, доки хміль пройде».

Полежав недовго. Надворі ж холодно, то хміль одразу, як рукою, і зняло. Чує, щось під хлівом «стук-стук». Здогадався, що хтось дрова бере. Глянув на хату: не світиться. Значить, жінка вже спить. «Хто ж це може бути?» — розмірковує.

Злазить тоді з хліва по драбині тихенько, а в руках добру палицю тримає. Та як огріє по спині того крадія, то він і дрова випустив. Аж застогнав. І навтьоки.

Не видно Степана було два дні. А на третій день виходить з хати, ледве ступає ногами. «Що з то- бою, Степане?» — питають сусіди. «Та поперек схопило», — відповідає.

І, думаєте, він покаявся? Ні! Топити ж чимось треба. Своїх дров шкода. Йде тоді Степан до іншого сусіда, що хати через три живе. Обережно набрав. Правда, небагато, щоб непомітно було. І так разів з кілька. Той сусід помітив, що дрова дуже швидко тануть. Та й каже дружині: «Щось ти багато почала палити дров. Тепер я сам буду заносить». Жінка погодилася.

А треба сказати, що по селу вже чутки пішли, що Степан як не в одного, то в другого сусіда дрова «позичає». От той чоловік і просвердлив в одному поліні отвір та й насипав туди пороху. Добре замаскував отвір.

Проходить день, другий. І що б ви думали? Везе Степан додому глину та пісок. Люди й питають, з якого це доброго дива серед зими він ремонт затіває? А Степан на те: «Та розпалював грубу і трохи бензину туди линув, щоб швидше розгорілось. Воно й рвонуло. Так що груба розвалилася». А насправді то сусідова вибухівка спрацювала.

Отак провчили Степана, щоб він більше дров не крав, а свої мав.

Л. ОТАМАНЕНКО с. Пії