Жіночі сльози

Ой, учора так наплакалась, так наплакалась, що й не питайте. Як чого? Та хіба ж ви не дивились? А Божечко! Покинув же таки Марію той пройдисвіт! Вона уже з отаким ось животом, а він каже, що це буцімто зовсім і не його дитина! Та як же не його! Разом на гасієнду їздили? Їздили. Разом від грози ховались? Ховались. От і все. І нічого відбріхуватись.

Он у моєї куми теж було. Познайомилась її дочка з хлопцем з Прибалтики. Так насилу вони від нього аліментів добились. А внучок у куми росте на славу. Саме таке кучеряве-кучеряве, а вже що смагляве — так тільки одні очі та зуби в нього блищать. Наче з шахти вилізло.

Ага. Так я ж ото дивлюсь про ту Марію, сльози пеленою витираю, так мені її, бідолаху, жаль, а мій з кухні: «Я їсти хочу». Уявляєте? Знайшов, коли їсти хотіти. Та що з тих чоловіків візьмеш? Вони ж тільки про себе і думають, а ти хоч на шматки розірвись: і макарони з каструлі біжать, і сльози з очей біжать, бо така пара страждає, а він ще й милиці у вікно викинув.

Та не мій! Ви що, і цей серіал не дивитесь? Тю на вас! То там хлопець молодий без милиць ходити не може, а мій ще, слава Богу, на своїх двох непогано пересувається. Правда, буває, що і на чотирьох. Так я його теж любов'ю лікую. Я й на качалці надряпала: «З любов'ю, твоя Галя».

І скажу я вам, десь і сила така береться. Не інакше, як таки від неї, від любові. Все від неї — і сила, і сльози. Я ото про тих трьох сестер теж без сліз дивитись не можу. Як про яких? А Божечко! Жили, значить, три сестри. Усі три на одне лице. Тільки у меншенької одне око червоне, а друге зелене. І характер бойовий. Їх усіх трьох такий собі пройдисвіт підманув. Так меншенька того гада підпоїла, до ліжка прив'язала, а тоді... Як що? Завтра покажуть що. Та я вже й сама здогадуюсь.

Я оце думаю, чи й своєму таке зробити, як ще раз налижеться. Ні, я йому гірше зроблю. Я його не до ліжка, а до стільця прив'яжу. І телевізор увімкну. Нехай разом зі мною серіали дивиться і разом зі мною плаче. Щоб знав, що то воно таке — жіночі сльози. Саме ось новий серіал починається — «Любов не подолати». Цілий рік ітиме. Оце вже я наплачусь. Та й ви ж не пропустіть.

Т. БЕРЕЖНА