Макіяж через століття

А чи знаєте ви, що в античні часи макіяжем користувалися не тільки жінки і чоловіки, але і діти? Згадки про макіяж ми можемо знайти навіть у Старому Завіті — опис того, що жінки в ті часи підводили очі сірчаною сурмою. В ті часи макіяж очей робився не лише з естетичною метою, а і для захисту від палючих променів сонця.

У Стародавньому Єгипті макіяж вважався обов'язковим — шкіра повинна була бути кольору позолоти, очі обводилися мінеральною сірчаною сурмою, що наносилася і розташовувалася до центральної частини скронь. Застосовувалася також і чорна порошкова пудра на основі галеніту, який пізніше почали заміняти іншими мінералами. Замість тіней для очей використовувалася зелена малахітова пудра, що у ті часи вважалася корисною для очей. Губи кілька разів фарбувалися карміном (фарба тваринного походження, екстрагована з комахи кошенілі). Однак основну увагу єгиптяни приділяли все-таки макіяжу очей. Єгиптянки ніколи не виходили з будинку без шухлядки з фарбами для підводки очей, яка, на їхню думку, мала ще й лікувальні властивості. Цариця Клеопатра прославилася своєю винахідливістю — легенди про ванни з молоком і медом і глиняні маски надійшли до наших днів. Єгипетські модниці за допомогою синьої фарби підводили вени на грудях, а соски фарбували в золотий колір.

У Стародавній Греції макіяж був простим. Тому що греки віддавали перевагу природній красі. Фарби змішувалися з маззю на основі глини, крейди, природного гіпсу, борошна або білил. Замість рум'ян використовувався риціон — продукт рослинного походження, екстрагований з коренів рослин. Очі підкреслювалися холом (розповсюджений на Сході порошок чорного кольору), повіки відтінялись фіміамом. Греки також були відомі своєю пристрастю до водних процедур і ароматичних масел.

Стародавня Римська імперія віддавала перевагу важкому макіяжу. За допомогою білил (на основі карбонату свинцю чи глини, розчинених в оцті) підкреслювалася білизна обличчя. Як косметичні засоби використовувалися також кіновар (на основі сірки чи ртуті), сурик (на основі оксиду свинцю), а також барвники рослинного і тваринного походження — анкуза, пурпур, який одержували з мушлі молюсків, кармін і фард (рідкі компактні рум'яна, які виготовлялися з риб'ячого жиру з додаванням водорослів червоного кольору). Очі обводилися графітом, брови домальовувалися сажею ( придворні часто користувалися накладними віями). Губи інтенсивно виділялися червоним кольором.

Після підкорення Галлії подібний макіяж перейняли і галли. А з навалою варварів про макіяж забули і згадали про нього лише в ХІ столітті.

У Середні віки дисонуючим макіяжем користувалися лише куртизанки. В моді було подовжене обличчя з мигдалеподібним розрізом очей, без вій. Обличчя покривали білилами, а щоки виділялися у формі коржів, брови вищипувалися, вени на чолі підкреслювалися синім кольором.

В Епоху Відродження макіяж знаходиться під впливом моди Флорентійського двору Катерини Медичі: тоненькі (іноді вищипані) брови, біле обличчя з червоними щоками, великі з подовженим розміром очі, підведені сурмою. Особливо популярні були також «мушки» — фальшиві родимки різноманітних форм.

У Х V ІІ столітті при дворі Людовика ХІ V у моді жінка велична і статна. Але через те, що король не сприймав запахів парфумів, їх заборонили. Жінки віддають перевагу прикрасам. А в макіяжі лише дозволена біла пудра і фальшиві родимки. Мода на блідий колір обличчя здобуває гротескні, а часом і небезпечні для здоров'я форми. Не задумуючись про наслідки, шкіру відбілюють свинцем, що досить часто призводило до смерті. Волосся також обливали лугом, після чого воно випадало. Тому і з'явилися перуки. Перуки згодом набули немислимих форм і розмірів, тому їх доводилось змащувати свинячим жиром, аби вони не втрачали форми. Це були часи, коли краса воістину вимагала жертв.

У період Другої імперії (1870 рік) входить у моду перламутровий колір шкіри, що досягається завдяки використанню шкідливих для здоров'я солей цинку або вісмуту. За допомогою суміші тальку та індиго підкреслювалися вени на обличчі. Щоки «підтягуються» доверху за допомогою екстракту кошенілі чи червоної смоли. У цей час також з'являються перші компактні (рідкі) рум'яна. Червона помада використовується винятково для вечірнього макіяжу. У ті далекі часи косметика була не тільки небезпечною для здоров'я, але й засуджувалась церквою та суспільною мораллю.

У Вікторіанську епоху косметика вважалася витвором диявола, і жінка, що користується нею, могла серйозно зіпсувати собі репутацію. Навіть на початку ХХ століття косметика була доступною тільки жінкам, що належали до еліти. І лише в кінці 40-х років косметичні засоби стали широко доступні.