НОВИНИ # 40.2 - 26.12.2016  
Статті номера [ 1 2 3 4 5 ]

Є над чим замислитись


Діти— наше майбутнє. Цей вислів ми вживаємо досить часто. Але чи докладаємо усіх зусиль, аби наші дітлахи зросли фізично, психічно та інтелектуально розвинутими? Для них облаштовуються комп'ютерні класи, проводяться різні секції та гуртки, організовуються різні екскурсії... Так. Це дуже добре. Та, разом з тим, ми іноді забуваємо про найголовніше, —що вони просто діти. Їм, перш за все, хочеться гратися, бігати, стрибати, перевертатись, лазити, кататись, спілкуватись.

Простуючи центром нашого міста Миронівки, я неодноразово спостерігала за тим, як біля пам'ятника Леніна збираються молоді мами зі своїми малюками. Вони возять їх у колясках, водять за ручку. Можна також тут побачити і дітей років 8-12, що граються у різні ігри, бігають навколо постаменту вождя. На перший погляд, начебто все добре. Однак виникає запитання, чому саме це місце обрали вони для відпочинку? З ним я і звернулась до молодих мам та до дітей. І ось які пояснення отримала.

Наталя: «Я—миронівчанка. Маю донечок: Анастасію, якій незабаром виповниться 3 роки, і Софію, якій лише 1 рік. Кожного дня ми з дітками виходимо на прогулянку. На жаль, у нашому місті немає зони відпочинку, гарного парку чи дитячого майданчика, де б ми могли відпочивати. Тому й прогулюємось вздовж центральної вулиці міста, зупиняємось на деякий час біля пам'ятника Леніну. Тут завжди охайно і прибрано, а влітку на клумбах ростуть чудові квіти. Тому діти і линуть сюди.

Пам'ятаю ті часи, коли розпочалося будівництво зони відпочинку. Стільки надій покладалося на неї. Я мріяла, що мої діти матимуть можливість не лише комфортно відпочивати, а й спостерігати за природою, гратися на гральному майданчику, радіти спілкуванню з своїми ровесниками. Однак будівництво припинилося, територія заросла бур'янами... А на гральному майданчику не залишилося жодної полагодженої гойдалки».

До розмови приєдналася ще одна молода матуся – Світлана : «Моїй доньці, Анастасії, рік і 9 місяців. Вона дуже жвава дівчинка. Любить бігати, стрибати, гратися іграшками з подружками. Одна біда — немає у нас в Миронівці такого місця, куди б ми могли привести своїх діток, аби вони досхочу погралися, а ми відпочили від домашніх турбот. У парках, що розміщуються у центрі міста, не те, що майданчиків дитячих немає, навіть лавочок не знайдеш. Крім того, територія цих парків дуже забруднена. З дітьми туди йти небезпечно».

Такої ж думки була й третя співрозмовниця, матуся дворічної Вероніки — Валентина . Вона лише додала: «У нас біля будинку ще не так давно стояло кілька гойдалок та карусель. На сьогодні ж вони розламані. Милують око біля будинку два великі сміттєбаки, від яких, особливо влітку, несе сморід. Деякий час я з донькою ходила до інших будинків, аби погратися та покатати її. Однак каруселі і там зіпсувалися, а лагодити їх ніхто не має бажання».

Зацікавившись нашою бесідою, підійшло двоє дівчаток. Вони прогулювались із собачкою. Оксанка і Юлечка (так звали подруг) розповіли, що зараз прямують до центрального стадіону, аби посидіти там на лавочці, відпочити, погомоніти. А зазвичай вони приходять сюди — до пам'ятника, адже інших місць відпочинку просто не існує.

На моє запитання, чи хотіли б вони, щоб у Миронівці була побудована зона відпочинку для дітей, усі присутні відповіли одноголосно: «Так, це наша мрія!»

Є над чим замислитись...

Л. БОРИСЕНКО

<<<< Назад