Вісті з Олександрівки

Калинова алея

Шестикласники Олександрівської ЗОШ Сергій Рябченко, Олександр Шкапа, Андрій Малахов та Василь Загика стали ініціаторами, а одночасно і виконавцями хорошої справи. В лісосмузі вони накопали молоденьких саджанців калини, принесли їх до школи і посадили тут калинову алею. Поки що щодня поливають тендітні кущики, сподіваючись, що вони обов'язково приживуться, розквітнуть, а за кілька років ще й плодоноситимуть.

Чому саме калину посадили школярі? Бо це символ нашої неньки-України. Пройдуть роки, за кінчать школу наші сьогоднішні шестикласники, а, може, з села виїдуть. Калинова алея залишиться тоді згадкою про їхню хорошу справу.

Дятел будує оселю

Михайла Федоровича Миколаєнка з оселі покликав стукіт. Але не в двері, а по дереву. Вийшов надвір і бачить, що на стовбурі старого дерева біля школи (це через дорогу навпроти) сидить дятел. Він методично постукує по дереву дзьобом. «Мабуть, личинок шукає під корою»,— міркував Михайло Федорович. Поспостерігав трохи за птахом та й пішов.

Наступного дня дятел знову прилетів до того дерева і знову викликав Миколаєнка з хати своїм стуком. Це повторилося і третього та четвертого дня, протягом яких довгодзьобий гість, як виявилося, не личинок шукав, а будував дупло, де скоро висиджуватиме пташенят його подруга.

Біологи розповідають, що, коли дятел закінчить цю роботу, він збудує дупло поруч, де проводитиме ніч, а взагалі самки і самці дятла сидять на яйцях почергово. Хоча вночі цю роботу виконує переважно самка.

Що ж, у Михайла Федоровича та у всіх зацікавлених буде нагода поспостерігати за дятлами і дістати відповіді на багато запитань про цих птахів, які їх цікавлять.

Я. Синявський, вчитель Олександрівської ЗОШ.