П’ятихаткам — 100 літ.

Організатори свята однієї вулиці в маленькому селі П'ятихатки Центральненської територіальної громади були в розпачі: так старанно готувалися до цієї події, а тут — цілий день дощ. Чи посходяться люди? Та й яке то вже свято через негоду.

Але всі побоювання виявилися марними. Надвечір сонце визирнуло з-за хмар. Кинуло проміння на квітучі садки, на обличчя п'ятихатківців, котрі, увібравшись у святковий одяг, сходилися до центру своєї старенької-старенької вулиці Тимірязєва, котрій, як і самому селу, щойно виповнилося 100 літ...

Отож, у далекому 1905-у відомий реформатор на селі П.А. Столипін взявся обдаровувати землями учасників Російсько-Японської війни. Були серед них корсунець Антоненко та юхнівчанин Старинець, які першими приїхали у ці краї, одержавши по 5 чи по 8 десятин землі. По одній — там, де тепер село, а решту — у степу. Стали будуватися-розбудовуватися, завели господарство, заприятелювали. А діти одружилися. (І досі живе на цій вулиці їх прямий спадкоємець Леонід Іванович Антоненко). У 1905-у і пізніше приїхали сюди Яровенки та Біліченки з Шупиків, Микитенки та Угнівенки з Юхнів, Нагорні та Нечаї з Козина, Жигайли. Їхні правнуки з гордістю називають себе п'ятихатківцями.

А того вечора всі вони зібралися на свято своєї 100-літньої вулиці. Відкрила його сільський голова Т.П. Руденко:

— До ювілею на вулиці Тімірязєва зроблено багато хороших справ, — наголосила вона. — Сумлінням депутатів, коштами сільської ради, дослідного господарства, інституту прокладено газо- та водопроводи, капітально відремонтовано дорогу, відкрито магазин. Бажаючі встановили в оселях телефони.

І ось найурочистіший момент. Директору інституту пшениці В.І. Дубовому, директору ДПДГ «Еліта» В.С. Кочмарському, депутату сільської ради Л.А. Мурашко сільський голова доручає виконати почесну місію — перерізати стрічку, яка перетинає в'їзд на капітально відремонтовану дорогу з твердим покриттям по вулиці-ювілярці (знімок посередині). Відкриваючи дорогу, В.С. Кочмарський сказав, що потрібно постаратися, аби було на цій вулиці покриття з асфальту. А В.І. Дубовий додав:

— Раніше цю дорогу п'ятихатківці утоптували босими ногами та возами. А хотілося б, щоб люди заможнішали і їздили тут власними «мерседесами».

Лягли квіти до пам'ятного знака, встановленого в центрі вулиці в пам'ять про партизанок-підпільниць загону Івана Приймака Зіну Старинець та Віру Недому (знімок вгорі). Вони жили на цій вулиці. А в 1943-у дівчат закатували фашисти. Сьогодні у П'ятихатках живуть їхні рідні, які напередодні відкривали пам'ятний знак.

Того вечора вшановували учасника бойових дій, який теж мешкає на Тімірязєва, М.М. Сухобруса. Сільський голова вручила йому ювілейну медаль з нагоди 60-річчя Перемоги. Теплі слова з побажанням здоров'я та довголіття адресувалися й найповажнішим бабусям вулиці, котрим уже багато-багато літ. Це М.Р. Ништун, Є.Є. Нагорна, У.Я. Самаріна, М.Н. Харченко.

Привітали травневих іменинників-мешканців вулиці — батька та сина Луценків, І.Л. Антоненка, О.П. Прокопік, Г.В. Туренка.

Слово взяв спадкоємець родів-засновників села Л.І. Антоненко. Завірив, що триматимуть вулицю у порядку, житимуть дружно.

В.І. Дубовий, виступаючи знову, наголосив, що він вчився господарювати у людей, котрі жили і живуть у П'ятихатках. Передав подарунки спадкоємниці роду першопоселенців Старинців, вдові полеглого на полі бою воїна Ользі Дмитрівні Буряк.

— Я часто вас просив допомогти попрацювати в полі, — звернувся до людей В.С. Кочмарський, — і ви ніколи не відмовляли. Велика вам вдячність за розуміння і працю.

Депутат сільської ради Л.А. Мурашко називає імена тих, хто багато зробив для благоустрою вулиці. Це, зокрема, Марія Олексіївна Чумак, яка, на жаль, через хворобу була відсутня. Петро Іванович Шульга разом з дружиною Валентиною Володимирівною відновили сільський магазин. Неза бутній Іван Григорович Фастаковський, якого, на жаль, вже немає серед нас, свого часу теж займався тут дорогою та озелененням.

Всім, кого вшановували на цьому святі, дарували квіти і пісні. А співали їх митці фольклорно-етнографічного народного ансамблю «Золота нива» під керівництвом Ніни Северин (знімок внизу).

До пізнього вечора не розходилися люди по домівках. Слухали пісні самодіяльних артистів і самі підспівували. Бо коли свято, коли радісно на серці, хочеться співати. Пісня об'єднала цих людей у дружню сім'ю, якій від роду вже 100 літ.

О. КОРНАЧЕВСЬКА