НОВИНИ # 49.1 - 18.12.2016  
Статті номера [ 1 2 3 4 5 ]

Територіальна реформа: думки вголос - БУТИ ЧИ НЕ БУТИ МИРОНІВСЬКОМУ РАЙОНУ?


Іван Макарович ОКОЛОТ,
пенсіонер, колишній секретар райвиконкому, депутат районної ради 11 скликань:

— На початку 60-х років Президія Верховної Ради прийняла постанову про укрупнення районів колишнього СРСР. На базі чотирьох районів Київської області — Миронівського, який тоді носив назву Старченківський, Обухівського, Ржищівського і Кагарлицького — було утворено Кагарлицький район. Реорганізація пройшла протягом місяця.

Пригадую ті смутні часи. Без господарів залишились приміщення райсуду, прокуратури, райвідділу міліції, райвійськкомату, інших адміністративних утворень. Люди були у розпачі. Хто допоможе їм? Мені, як депутату, доводилось складати списки на забезпечення пенсіонерів, багатодітних родин продуктами харчування, вирішувати інші життєво важливі питання, які раніше вирішувались на місці.

Рівно через два роки Миронівський район було відновлено як і інші укрупнені райони. Почала розвиватись економіка. Наш район і нині самодостатній, входить в п"ятірку кращих районів області. Знаходиться він у вигідному географічному положенні. Є вузлова залізнична станція, всесвітньовідомий інститут пшениці, дороги, які з'єднують нас з економічно розвиненими регіонами України, — Черкасами, Каневом, Дніпропетровськом.

Сьогоднішнім реформаторам потрібно згадати стару українську приказку — сім разів відмір, а один раз відріж. В іншому випадку той, хто виходив на майдан Незалежності, не зрозуміє батьків помаранчевої революції.

 

Анатолій Федорович ЧЕРНІЙ,
депутат районної ради нинішнього скликання:

— Територіальна реформа передбачає скорочення не тільки районів, а й сільських рад. А як бути з обраними сільськими головами? Хто допоможе їм відстояти Закон «Про місцеве самоврядування в Україні»?

 

Василь Васильович ДОБРОСЬКО,
сільський голова
с. Кип'ячки:

— Проведення реформи є необдуманим рішенням і вкрай несвоєчасним. При створенні планів реорганізації не враховано тих проблем, якими на сьогодні живе село. Сільські люди будуть позбавлені можливості спілкуватися з місцевими органами самоврядування. Уявіть собі, як та бідна хвора стара людина буде оформляти субсидії та різного роду документи. На додатковий транспорт потрібні кошти, яких і так не вистачає. Проблема виникне і з доставкою дітей до шкіл. Труднощі призведуть до малограмотності сільських дітей. Абсурдно вірити, що об"єднання територій призведе до економії грошей та подальшого розквіту цих територій. Пригадаймо для прикладу село Сталівку. Це село було багатим і досить відомим в районі. В ньому функціонувала школа, процвітав колгосп... Після приєднання його до Кип'ячки село поступово почало занепадати, а потім взагалі зникло. Фактично на сьогодні воно стерте з лиця землі. Там зараз господарює пустка. Порівняння, можливо, не досить вдале, та суть проблеми одна й та ж. Дивно також, що при розробці проектів реорганізації території зовсім не враховується ні історія окремих сіл району, ні всього Миронівського району. Таке враження, що подібні дії розроблені не для народу , а проти народу.

Агафія Антонівна ВОЛИК,
1925 р.н., пенсіонерка,
с. Яхни:

— На мою долю випало пережити кілька територіальних реорганізацій. Миронівський район входив до Кагарлицького, а Богуславський — до Таращанського. А потім Богуславський до Миронівського, доки їх не роз"єднали. Я, як ніхто інший, можу заявити, що такі об'єднання призводять до збільшення проблем у всіх сферах діяльності. А найбільше страждають прості люди. Мою думку підтримують і мої односельці. Ми вболіваємо за наш район, адже лише тоді, коли він відокремився і став самостійним, наш життєвий рівень поліпшився. Навіщо ж тоді все міняти?

20 чоловік підтримують.

 

Катерина Охрімівна ЯРОШЕНКО,
пенсіонерка, с. Яхни:

— Не треба нам цих експериментів. Ми їх вже переживали, коли Миронівський район входив до Кагарлицького. Навіть існувала на той час поговірка: «Чи привик, чи не привик, треба їхати в Кагарлик». Як ми тоді намучились! Всі люди, хто був цьому свідками, проти таких реформ. Куди ж нам, старим, вже їздити? Тим більше, що з транспортом у нас такі проблеми. Ми ж не матимемо змоги ні з лікарем-фахівцем проконсультуватися, ні документи завчасно оформити. Хто на нас зглянеться, на старих?

 

Марина Миколаївна ЛАГОДА,
в. о. голови РО УНП, учасник помаранчевої революції:

—Вважаю, що адміністративно-територіальна реформа потрібна. Перш за все для того, щоб дійсно наблизити послуги державних чиновників до простих людей і щоб був правовий , пропорційний, справедливий фінансовий розподіл. Але не такими швидкими темпами мусить проходити ця реформа. Вона зараз не на часі. Думаю, цю реформу потрібно розпочинати на другий день після майбутніх виборів. За цей час можна питання вивчити ретельніше. Почути різні думки, ставлення, позиції різних верств населення. Спробувати провести експеримент у рамках деяких невеликих районів, що розміщуються у різних областях, а не розпочинати реформування з столичної області.

<<<< Назад