ІСТОРІЯ. Історія закладів освіти миронівщини# 9
Інші історичні статті - 1 2 3 4 5 6 7 8 9

В селах Драчі, Кип'ячка та Горобіївка в 1925 році було відкрито три початкові школи, тоді ж в Драчах відкривають і семирічну школу, яка діяла аж до 1970 р. В 1931 р. відбувся перший її випуск (директор Кравченко Іван Якович).

Двокласна школа в селі Македони та Вище початкове училище в 1918 р. були об'єднані в одну трудову школу з семирічним терміном навчання. В 1920 р. школа почала працювати, директором школи був Костенко В.Г. (500 дітей, 25 вчителів). До 5 класу набирали учнів з навколишніх сіл: Пії, Тулинці, Шандра, Миколаївка, Малі Пріцьки, Яблунівка, Пивці, Медведівка, Липовий Ріг, де на той час працювали лише чотирьохкласні школи. Працювала спеціальна комісія, що розглядала документи про закінчення чотирьохрічної школи, соціальне становище батьків. Тільки після цього учнів зараховували до 5 класу. В школі працювало 15 вчителів.

В середині 20-х та на початку 30-х років було відкрито школи в селах Грушів, Малий Букрин, Олександрівка, Тулинці, Юхни, Яхни, Ємчиха (спочатку вони були чотирьохрічними, а пізніше стали семирічними).

Не дивлячись на труднощі даного історичного періоду, питання ефективності навчально-виховної роботи завжди залишалось актуальним. Так, у доповіді завідуючого Миронівським райвно товариша Мазура В.Л. за перше півріччя 1940-1941 н.р. відзначалося:

- успішність по району зросла на 85,5% порівняно з результатами першої чверті - 80%;
- Зросла кількість класів з повною успішністю - від 3 до 15%;


- Показник успішності вищий середнього по району мали школи :
- Миронівська ПШ №3 - 97,8 % ( директор т.Бідний );
- Микитянська ПШ - 92% (директор Волохович М.Г.) ;
- Карапишівська ПШ №3 - 92% (директор Одарченко Т.Ф.) ;
- Кутелів-Хутірська ПШ - 90% (директор Пікулик ) ;
- Миронівська НСШ - 90% (директор Коломієць С.І. ) ;
- Пустовійтівська НСШ - 88,2% (директор Чабанов )
- Владиславська НСШ - 88% (директор Любченко ) ;
- Карапишівська СШ - 87,6% (директор Головченко В.Д. ) ;
- Миронівська СШ - 87,4% (директор Бондаренко П.М.


Показник успішності нижчий середнього по району :
- Вахутинська ПШ - 80% (директор Скорик );
- Гулівська НСШ - 80% (директор Василенко П.С. );
- Салів-Хутірська НСШ - 80% (директор Дука ) ;
- Козинська СШ - 80% (директор Кучеренко ) ;
- Зеленьківська СШ - 81,2% (директор Созанівський )

Всі ми є дійовими особами історії і кожному поколінню доводиться переживати не один важкий її період.

Війна, відбудова, соціальні потрясіння…

В січні 1944року Миронівка була звільнена від німецько-фашистських загарбників. До кінця 1944 р. багато шкіл району відновили свою діяльність. Починається проектування нових шкіл, їхнє будівництво. 15 лютого 1944 р. відновлює роботу Миронівська залізнична школа №22, в якій навчались діти не лише з Миронівки, а й Владиславки, Гулів, хутора Будьонного. Директором школи на той час був призначений Попович Трохим Титович.

З 1945 по 1947 р.р. з допомогою залізничної станції побудовано нову школу ( директор Погребнюк Ф.М.). При школі в цей час діяв хоровий гурток, яким керувала Марія Гаврилівна Половець. Високу художню майстерність хористів відзначив Платон Майборода та Ігор Шамо. В 1948 р. збудували двохповерховий будинок і в жовтні відбулося новосілля.
Значна частина шкіл нашого району під час німецької окупації була зруйнована, перетворена на сільськогосподарські споруди та комендатури. І тому у міру визволення Миронівщини від ворога поступово звертали увагу на відродження культурного життя. Звичайно, цей процес проходив з великими труднощами, адже на першому плані стояла відбудова народного господарства, а на інші сфери не вистачало коштів.

Незважаючи на це, продовжувалася відбудова системи народної освіти. Великий тягар проблем і відповідальності лягав на плечі вчительських колективів шкіл району в 40 – 50-х роках. Адже вони були не лише учителями, а й будівельниками, й майстрами ; поряд з учнями, батьками намагалися не лише відбудувати школу, а й відновити процес навчання.

З 1950 до середини 60-х років в повному обсязі відновлюється і функціонує довоєнна мережа шкіл ( 29 ). Так, в 1951 р. Миронівська залізнична школа №22 (нині Миронівська ЗОШ 1 – 111 ст. №3 ) стає середньою. В цьому ж році відбуваються перші післявоєнні випуски в Маслівській СШ, Миронівській СШ №1, Драчівській семирічній школі.

В 1954 р. закінчено будівництво Миронівської семирічної школи №2, яка в 1955 р. стає середньою. Першим її директором був Серга Ю.І.
Протягом 1955-1960 р.р. деякі школи змушені працювати в дві зміни: Миронівська СШ №2, Миронівська залізнична школа №22 та Піївська СШ.

Не вистачає кваліфікованих спеціалістів, підручників, шкільного приладдя, меблів. Але, незважаючи на всі проблеми і негаразди, школи діють.

В 1954 р. Миронівський район перейменовано в Старченківський (до 1965 р). Саме в 50-60-х роках змінюється зовнішній вигляд шкіл району, з'являються не лише нові споруди, а й фруктові сади, алеї, спортивні та географічні майданчики, квітники, дослідні ділянки.
Допомагають у будівництві нових приміщень для школи колгоспи, місцеві жителі. Адже всіх турбує питання : де і як будуть навчатися діти, яку освіту зможуть здобути ?

1957 рік- силами жителів Владиславки та з допомогою колгоспу було збудовано нову цегляну школу.

1958 рік- В с.Малий Букрин було збудовано приміщення нової школи на 188 учнів, а також восьмирічну політехнічну школу в с. Пустовіти.

1962 р. -Постає питання про добудову Миронівської залізничної школи №22, і в 1964 р. стають в дію ще 8 класних кімнат. Школа почала працювати в одну зміну.

1963 р. - Добудовано нове приміщення Миронівської СШ №1.

1960 – 1961 р.р. - Цукровий завод на користь Миронівської СШ №2 передає приміщення Будинку культури. Це дало можливість після реконструкції приміщення перевести школу на одну зміну навчання.

Добудовується за кошти цукрозаводу та місцевого колгоспу школа в селищі Пії, а в 1964р. - на 150-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка закладається фруктовий сад. З'являється новозбудована школа в селтщі Центральне (8-річна школа ), поряд з якою розташовувалась навчально-дослідницька ділянка.

1966 р.- Будується нова школа в с.Шандра. Навколо школи вже росла тополина алея і було закладено плодоовочевий сад.

1967 – 1970 р.р. - в селах Козин, Маслівка, Олександрівка вступають в дію нові двоповерхові приміщення шкіл, а у вересні 1969 р. за кошти колгоспу відкрили нову будову в с.Ємчиха.

При школах району в 60-х роках діяли інтернати, адже частина учнів, що проживали у віддалених селах, не мали можливості ходити на навчання ( Піївська СШ, Миронівська СШ №1).

В квітні 1959 р. в Україні було ухвалено закон "Про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР". Передбачалась структурна перебудова загальноосвітньої школи: введення 8-річного всеобучу, запровадження 11-річного навчання, створення матеріальної бази для оволодіння учнями шкіл однією з масових професій.

В школах Миронівщини, як і по всій Україні, вводилося виробниче навчання, частина занять проводилась на підприємствах, у колгоспах і радгоспах. Але це поступово зведеться нанівець в зв'язку із браком коштів.

1958 – 1959 р.р. - Семирічна школа в с.Ємчиха була перетворена у восьмирічну (діяла до 1976 р.).

1960 р. – Зеленьківська СШ стає восьмирічною (до 1979р.); 1963-1964 р.р. – Миронівська СШ №2 стає восьмирічною, а в 1967-1968 р.р. знову стає середньою; 1964 р. - Миронівська СШ №3 теж реорганізовано у восьмирічну (до 1990р.).

В 70-80-х роках освітня система України орієнтувалася на постанову ‘‘Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді і дальший розвиток загальноосвітньої школи' . В результаті рівень охоплення учнівської молоді середньою освітою став одним із головних завдань освітніх закладів. Але, на жаль, у сільській місцевості було закрито малокомплектні початкові та восьмирічні школи.

1972 р. - Миронівська восьмирічна школа №4 реорганізовується в середню, а в 1981 р. стає Центральненською СШ. В 1976 р. закрито школи в селах Ємчиха та Салів-Хутір.

В 1975 р. припиняє діяльність Гулівська восьмирічна школа, а в 1979 р. - Зеленьківська ВШ, в 1987 р. - Ведмедівська початкова школа.

В 1987 році розпочинається добудова Миронівської восьмирічної школи №3 ( директор школи Тітлова В.І. ), яка в 1990 році реорганізована в середню. Школа може гордитися своїими спортивними досягненнями: випускник школи Заслужений майстер спорту України з велосипедного спорту Матвєєв Сергій став срібним призером Олімпійських ігор у Сіднеї 2000 року і чемпіоном світу 1999року, Каменєв Олександр - чемпіон України з греко-римської боротьби, Чубата Любов - майстер спорту, чемпіон СРСР з жіночого футболу в 1989-1990 р.р., член молодіжної збірної СРСР.

В 1954 р. цю школу закінчила Аліса Вікторівна Радзієвська, що удостоєна звання “Заслужений лікар України“.

В 90-х роках при Центральненській ЗОШ І-ІІІ ступенів вперше в районі було відкрито хіміко-біологічне відділення Малої Академії Наук, яке щороку має призерів ІІ етапу конкурсу-захисту наукових робіт.

В школах Миронівського району створюються музеї Бойової слави та краєзнавчі музеї, де проводяться екскурсії учнями –екскурсоводами. В 1985 р. відкрито кімнату-музей Бойової слави в Зеленьківській середній школі. В 1992 р. - кімнату Бойової слави та краєзнавчий музей села при Козинській СШ, краєзнавчу кімнату при Піївській СШ, краєзнавчий музей при Маслівській ВШ, Росавська СШ працює над створенням музею “Історія рідного села”.

В 1989 р. при Грушівській неповній середній школі створено музей Бойової слави “Букринський плацдарм”. Кожного року 9 Травня в музеї школи відбувається зустріч ветеранів Великої Вітчизняної війни з усіх куточків колишнього Радянського Союзу.
Особливої уваги заслуговує краєзнавчий музей села Кип'ячка, що діє при місцевій школі з 1980 р. і був поновлений в 2001 р.

В 60-х роках випускниками Карапишівської СШ були майбутні Герої Соціалістичної Праці: ланкова Кривошея Н.С., бригадир тракторної бригади Ситник О.І., державний діяч Тонкошкур В.А., директор Київського заводу верстатів-автоматів Ярмола В.М. Серед випускників школи - Герой Радянського Союзу, воїн-інтернаціоналіст Капшук В.Д., Заслужений працівник сільського господарства України, голова Державного комітету України по земельних ресурсах А.С.Даниленко.

Випускниками Потіцької СШ були Заслужений діяч мистецтв України Зленко Г.Д., Заслужений працівник сільського господарства УРСР Плужник Г.Г., Заслужений працівник культури УРСР Пономаренко М.П.

Серед випускників Піївської СШ потрібно відмітити відомих людей: Кульчицького А.І ., автора 200 пісень, лауреата літературно-мистецької премії ім.Нечуя-Левицького (1992 р.) та багатьох інших фестивалів, Тугу А.М., ректора Київського університету архітектури і будівництва, доктора технічних наук, почесного професора Нью-Йоркського університету; Кононенка М.І., який працює в інституті репродуктивної біології та має міжнародні сертифікати в визначеній галузі; Крамара М.П., Заслуженого артиста України, працівника Київського драматичного театру імені Івана Франка, який знявся у відомих фільмах “Сватання на Гончарівці”, “Стара фортеця”, “Хабар”; Штанка О.В., Заслуженого діяча мистецтв України, доцента Київської академії мистецтв; Гейченка Г.Ф., голову Миронівської районної Ради.

Не можна не згадати і людей, які багато років свого життя присвятили роботі на педагогічній ниві. Великий особистий внесок у навчання і виховання підростаючого покоління району зробив Жабенко П.В.,який працював вчителем Піївської та Карапишівської середніх шкіл, директором Козинської СШ та заступником директора Маслівської ВШ. В 1975 р. він удостоєний почесного звання “Заслужений вчитель УРСР”. Під його керівництвом створено Маслівський краєзнавчий музей, що отримав звання народного.

Першому серед працівників освіти Миронівського району в 1950 р. присвоєно почесне звання “Заслужений вчитель школи УРСР” Ю.М.Половцю, який 1918 р. розпочав свою трудову діяльність вчителем Миронівської СШ №1, де і працював до виходу на пенсію в 1958 р. Нагороджений орденами Леніна та Трудового Червоного Прапора.
За самовіддану працю на ниві освіти в 1971 р. присвоєно почесне звання “Заслужений вчитель УРСР” М.С.Савченку, який з 1954 р. працював директором Македінської, Тулинської восьмирічних шкіл, Шандрівської СШ. До виходу на пенсію - вчитель Тулинської ВШ.

Д.А.Корінець, єдина серед працівників освіти Миронівського району, за заслуги в галузі освіти і педагогічної науки нагороджена почесною державною відзнакою - медаллю А.С.Макаренка (1965 р.). З 1956 р. - вчитель історії Миронівських середніх шкіл № 1 та №2. Одна з авторів “Історії міст і сіл Української РСР”, зокрема розділу “Миронівський район” в томі Київська область” (1971 р.). За самовіддану працю на ниві освіти удостоєна ордена Трудового Червоного Прапора, обиралася делегатом Всесоюзного з'їзду вчителів, “Відмінник освіти України”.

Статистичні дані про розвиток освітньої мережі Миронівського району свідчать :

1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000

Кількість шкіл 23 24 24 24 24 24 24 24 24 24 24

Кількість учителів 548 624 689 728 742 738 698 672 672 672 495

Кількість учнів 5971 5964 5982 6090 5813 6125 6125 6088 6045 5902 5834

Сьогодні школа особливо потрібна дітям, суспільству. Щороку, випускаючи в життя своїх вихованців, педагоги вірять: те, що закладали вони впродовж десятків років, дасть змогу учням стати людьми, здатними своїми знаннями та працею зробити гідний внесок у розвиток і зміцнення духовності й достатку України.

Історія триває…


Використана література :

•  Історія міст і сіл Української РСР. Київська область. К. 1971.
•  Матеріали газети "Миронівський край''. 1931 – 2001.
•  Матеріали Київського обласного державного архіву.
•  Матеріали Центрального державного історичного архіву України :
Фонд Р-142 - опис № 1 - справи 33, 89, 129, 229;
Фонд Р-144 - опис № 1 - справи 89, 181, 182, 495, 675, 713, 816.

Любов Зленко,Ольга Смоляр, спеціалісти відділу освіти Миронівської райдержадміністрації, Тетяна Опанасюк, методист районного методичного кабінету відділу освіти Миронівської райдержадміністрації.

<<<< Назад