1 вересня 1987 року Грушівська ЗОШ І-ІІ ступенів гостинно відчинила двері і прийняла на навчання 130 учнів. До неї було приєднано учнів Грушівської старої школи ( восьмирічної на 55 учнів ) і Ведмедівської початкової школи ( на 25 учнів ).

Грушівська 8-річка збудована в 1928 р. на кошти жителів села. Цегла привозилась возами із цегельного заводу, що в с. Малий Букрин.

У роки війни школа вціліла, на відміну від церкви, яку фашисти зруйнували, щоб її не використали радянські розвідники та навідники. З 1987 по 2002 роки кількість учнів практично не змінюється, залишаючись сталою в середньому на рівні 110 учнів.

Незмінним директором протягом 15 років існування школи є Балабан С.М., вчитель історії за фахом.

З кожним роком свого становлення педколектив успішно вирішував завдання, які поставали перед школою. Значна частина учнів школи приїхали на постійне місце проживання зі своїми батьками з Росії, Казахстану, Азербайджану, Криму, Донбасу, Білорусії, Києва, Вірменії, Татарстану, стали згуртованим колективом, єдиною родиною.

У школі добре поставлена краєзнавча, природоохоронна робота, успішно працює шкільне лісництво . У 1989 році створено і відкрито музей бойової слави “Букринський плацдарм”, який протягом одинадцяти років є найкращим у Миронівському районі та не одноразово відзначався як один з кращих у Київській області.

Серед головних завдань, які вирішує музей, - збір матеріалів про битву на Букринському плацдармі, встановлення імен невідомих воїнів, які загинули в боях за Батьківщину, догляд за братськими могилами, розшуки рідних загиблих, а також виховання в учнів патріотизму, любові до рідного краю шляхом вивчення історії, зустрічей з ветеранами другої світової війни, походів по місцях трудової та бойової слави, проведення заходів по збереженню звичаїв і традицій краю.

Так в школі щорічно на день Перемоги, та 22 вересня - день початку битви на Букринському плацдармі, - проходять мітинги біля братських могил, зустрічі та екскурсії в шкільному музеї, походи по місцях бойової слави, на які завжди приїздять учасники бойових дій з усіх куточків України, а також Росії, Білорусі.

Учні дізнаються, якою великою ціною завойоване наше теперішнє мирне життя, як було переможено фашизм, який приніс людству рабство та винищення. За ці роки вони не одноразово перемагали в районних конкурсах з історії, української мови, в туристсько – краєзнавчій конференції.

Про школу інформували засоби масової інформації на телеканалах: Перший Національний, ТРК, Київ, Новий канал, ICTV, газети:”Урядовий кур’єр,” “Київська правда”, ”Витоки“, ”Миронівський край”.

Робота педагогічного та учнівського колективів школи відзначена багатьма почесними грамотами Київської обласної ради, Центру творчості дітей та юнацтва Київщини ( 1996 – 1999 роках), Ржищівського державного лісництва, Міжнародної спілки учасників війни (1999 рік ).

Робота музею школи відзначена Почесною грамотою Міжнародної організації ветеранів другої світової війни, грамотами ради ветеранів 3 ТГА генерала Рибалка, Миронівської районної ради ветеранів Великої Вітчизняної війни та іншими.

Удосконалюється майстерність вчителів школи. Станом на 1 грудня 2001 року в школі один вчитель–методист.

Аналіз подальшого навчання, випускників, показує, що щорічно 35- 40 % учнів випускників школи вступають до технікумів та потім продовжують навчання у вузах.

Ідуть роки, змінюється школа, змінюються завдання які постають перед педагогічним та учнівським колективами, але завжди залишається у вчителів бажання, відповідальність, прагнення успішно їх вирішувати, бути на рівні вимог часу, залишатися чесними, справедливими добрими до своїх вихованців, які, залишаючи школу, успішно долають омріяні висоти, втілюючи в життя уроки та поради своїх наставників.

Любов Ляшок, вчитель історії Грушівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів