Витоки і розвиток освіти в селі Кип'ячка (колишня назва Миколаївка) слід віднести до 70-х років ХІХ століття, коли при місцевій церкві Святої ікони Казанської Богоматері в селі Драчі була організована церковно-приходська школа. В цій школі було 2 класи, в кожному з яких - по 3 групи.

Заняття в школі проводились з перервами: не вистачало учням взуття та одягу, весною і восени діти працювали в господарствах. Вчителями в цій школі були переважно церковні дяки, священики та окремі вчителі, що мали деяку підготовку.

З розповідей старожилів відомо, що у цій школі навчали арифметиці, письму, церковному співу, закону Божого. Така школа в с.Драчі, що було тоді центром Миколаївки, з перервами діяла до 1919 року, коли на її базі було відкрито початкову (не обов'язкову) школу.

У ній навчалися діти трьох сіл: Драчів, Кип'ячки, Горобіївки. Одним з перших вчителів того періоду був наш односельчанин, уродженець села Кип'ячка - Михайленко Федір Іванович (Іванченко), що мав певну вчительську підготовку. На жаль, час не зберіг прізвищ інших вчителів того часу, ні фотографій шкільних приміщень – переобладнаних хат священика і дяка під класні кімнати, де стояли парти, за якими сиділо по 10-12 учнів.

У 1925 році згідно постанови Раднаркому в Україні, а значить і в нашому селі, було запроваджено обов'язкову початкову освіту для дітей сільської місцевості. Навчання було безкоштовним і обов'язковим. Початкові школи було відкрито в усіх трьох селах мікрорайону: Драчах, Кип'ячці, Горобіївці. У 1929 році в селі Драчі було відкрито семирічну (не обов'язкову) школу. В цей період було побудоване нове приміщення семирічки, яка з певними переобладнаннями і реконструкціями слугувало аж до 1970 року.

Перший випуск семирічки відбувся у 1931 році, директором якої був Кравченко Іван Якович. Серед випускників семирічки і майбутні вчителі нашої школи: Титаренко Федір Федосійович (математика), Кириченко (Миненко) Софія Аврамівна (російська мова і література), Шульська Хима Григорівна (початкові класи) та інші.

Поряд з семирічкою в усіх селах працювали обов'язкові початкові школи. В цей час починають формуватися педагогічні кадри з місцевих. Одною з перших вчительок стала Масло Тетяна Яківна, яка після закінчення 2-х курсів Маслівського агрономічного технікуму була атестована на вчителя початкових класів (1938 рік).

В 1940-1941 р. в Україні відбувся перехід до семирічної обов'язкової освіти на селі. Але війна на 4 роки припинила навчальний процес. Приміщення семирічки було частково зруйноване, майно і обладнання школи розграбоване.

Відразу після звільнення села від фашистських загарбників, глибокої осені 1944 року відновлюється навчання в початкових школах сіл Драчі, Горобіївка, Кип'ячка та на хуторах Сталівка і Калинівка. Відчувалася гостра нестача вчительських кадрів, а тому до педагогічного процесу залучаються нефахівці (люди, що мали середню освіту, а інколи і семирічку).

Але не тільки нестача вчителів стримувала навчальний процес. Не вистачало найелементарнішого: крейди, чорнила, пер, зошитів, підручників. А тут ще й голодні роки 1946-1947 настали. Учні були виснажені, нерідко на уроках втрачали свідомість. Саме тоді вперше було запроваджено в наших початкових школах “гаряче харчування”, під час якого учні отримували 100 гр. хліба і тарілку їжі.

У 1949 році було відбудовано приміщення семирічки, і вона відновила свою роботу. До того часу учні 5-7 класів (за бажанням) ходили на навчання в села Македони, Потік. Перший післявоєнний випуск в Драчівській семирічній школі відбувся у 1951 році. Педколектив школи складався з вчителів, що мали середню педагогічну освіту, жодного вчителя з вищою освітою не було.

Першим повоєнним директором працював Жало Василь Іванович. Разом з семирічкою в усіх селах до 1970 року продовжували діяти початкові школи, поки в селі не збудували нове типове приміщення. Нове покоління педагогів здобувало вищу освіту, вдосконалювалося, ставав якіснішим навчально-виховний процес. В цьому велика заслуга як педагогічних колективів, так і директорів школи, що працювали і працюють в повоєнний період : Жало Василь Іванович, Левченко Марфа Антонівна, Голубенко Андрій Іванович, Миненко Степан Лукович, Ковровський Григорій Ісакович, Бордюг Катерина Микитівна. За 50 повоєнних років (1951 р. – 2001 р.) Кип'ячківську ЗОШ 1-2 ст. закінчило 1247 учнів.

Нині Кип'ячківська ЗОШ 1-2 ступенів – це сучасний освітній заклад повністю укомплектований кваліфікованими педагогічними кадрами. З 13 вчителів – 12 мають вищу педагогічну освіту, 1 – отримує її. Трьом вчителям – Бордюг Катерині Микитівні, Затірці Олені Яківні, Ковровському Григорію Ісаковичу - присвоєно звання “Відмінник освіти України”.

До послуг учнів кабінетна система навчання, навчально-виробничі майстерні, укомплектований спортмайданчик, гімнастична зала, працюють предметні та творчі гуртки для учнів. У 1980 році при школі було створено історико-краєзнавчий музей села Кип'ячка, який щороку поповнюється новими експонатами. У фондах шкільної бібліотеки нараховується понад 6,5 тис. екземплярів книг, учні забезпечені підручниками, технічними засобами навчання, навчальним приладдям.

Здається немає в Україні жодної галузі господарства, де б не працювали випускники нашої школи. Понад 60 випускників здобули фах педагога, а 29 з них певний час працювали вчителями у цій школі. Та переважна більшість випускників залишилася в селі, поповнила ряди хліборобів – найпочеснішої професії в світі. Нині в Кип'ячківській ЗОШ І-ІІ ступенів навчається 106 учнів.

У перспективі до 2006 року контингент учнів буде сталим, коливатиметься в межах 100-110.

Григорій Ковровський, вчитель історії Кип'ячківської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів