Успішно розвиваються колгоспи.

В 1950 році артілі "Більшовик" та ім.Будьоного (с.Новоолександрівка) об'єдналися, утворивши колгосп ім.Жданова, який невдовзі став одним з передових господарств області. У 1959 році до нього приєднався і колгосп ім.Сталіна. Новостворене велике багатогалузеве господарство з кожним роком досягало все більших виробничих успіхів, особливо у вирощуванні цукрових буряків.

Зокрема, у 1964 році середній врожай буряків з гектара становив 400 цнт. За самовіддану працю голова колгоспу О.Г.Бузницький у 1958 році був удостоєний високого звання Героя Соціалістичної Праці, його обрали депутатом Верховної Ради СРСР.

Урядовими нагородами у 1965 році було відзначено 80 трудівників району, у т.ч. велика група колгоспників артілі ім.Жданова. Цей колгосп став своєрідною експериментальною базою, де перевірялася врожайність нових сортів сільськогосподарських культур.

В 1960 році тут стали вирощувати пшеницю Миронівська 264, яка на дослідних ділянках давала по 45-50 цнт. з гектара. З 1961 року колгосп почав спеціалізуватися на відгодівлі великої рогатої худоби та свиней. Неухильно зростала механізація виробництва. На 1969 рік колгосп мав 2612 га земельних угідь, з них 2428 орної землі, 52 га - саду, 96 га ставів з розвиненим рибним господарством.

З великими успіхами прийшов колгосп ім.Жданова до 50-річчя Жовтня. Урожайність зернових за 1965-1967 рр. в середньому дорівнювала 37 цнт. з га, в т.ч. пшениці - 40,5 цнт., буряків - 426,5 цнт. з га. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 371 цнт. м'яса, 661,3 цнт. молока, а на одну фуражну корову надоєно в середньому по 3000 кг молока. В ювілейному 1967 році одержали врожай цукрових буряків по 458 цнт. з га, а передова ланка М. Куценко - 578 цнт.

Грошовий прибуток колгоспу в ювілейному , році перевищив 2 млн.крб. За досягнення у виконанні планів заготівель продуктів сільського господарства, проведення меліорації, впровадження науки і передового досвіду колгосп ім.Жданова в 1967 році було відзначено високою урядовою нагородою - орденом Леніна. Прибуток колгоспу за восьму п'ятирічку збільшився на 65% (в 1970 році він становив 2,8 млн крб.), а оплата праці колгоспників - на 36 процентів.

Разом з розвитком економіки зростало і саме місто, змінювалося його лице. З'явилися цілі вулиці нових будинків. За роки п'ятирічки побудовано 6 багатоповерхових будинків з площею понад 6 тис. кв. метрів, 236 індивідуальних будинків. Місто газифіковане, тут прокладено водопровід, більшість вулиць заасфальтовано, упорядковано тротуари. В 1967 році молодь міста заклали новий міський парк, а також посадили понад 16 тис. фруктових та декоративних дерев.

З кожним роком удосконалювалось побутове обслуговування трудящих. До їх послуг - великий побутовий комбінат, що мав кілька цехів і ательє, де працювало понад 50 чоловік. У місті діє готель, кімнати для приїжджих на вокзалі та цукровому заводі. Торговельна мережа Миронівки налічує понад 40 магазинів, у т. ч. великий універмаг, 6 продовольчих магазинів. Працюють ресторан і кафе, що розмістилися в новому, великому і красивому будинку, 2 чайні, 4 їдальні, понад 10 буфетів та кіосків.

Миронівка - бальнеологічний курорт (з 1958 року), відомий в країні завдяки цілющим джерелам радонових вод. В обласній фізіотерапевтичній лікарні у Миронівці (до 1964 року - бальнеологічна) успішно лікують поліартрит, ревматизм та інші захворювання. За роки існування курорту в ньому пройшли лікування понад 42 тис. хворих. Колектив курорту, в складі якого 21 лікарі понад 70 чоловік середнього медперсоналу, працює відмінно.

В районній лікарні, 2-х лікарських оздоровчих пунктах, медпунктах, які діють на всіх великих підприємствах Миронівки, працюють 37 лікарів і понад 100 чол. середнього медперсоналу.

Невпинно розвивається народна освіта. В Миронівці діють 4 середні школи, де набуває знань понад 2 тис. учнів. Працює музична школа, в якій навчається понад 130 учнів. Педагогічний колектив міста налічує 125 чоловік.

З кожним роком в місті розширюється мережа культурно-освітніх закладів. Тут діють міський палац культури із залом для глядачів на 750 місць, будинок культури цукрового заводу, клуби залізничників, науково-дослідного інституту селекції і насінництва пшениці, відділку радгоспу, колгоспу ім.Жданова. Працюють три великі бібліотеки. Понад 350 мешканців міста беруть участь у роботі гуртків художньої самодіяльності, зокрема п'яти великих хорових колективів, двох драмгуртків, кількох духових оркестрів, танцювального гуртка.

Чималих успіхів досягнуто і в спортивно-масовій роботі. У місті діяли спортивні організації:"Колос", "Локомотив", "Авангард" та "Спартак", які об'єднували близько 800 чоловік. Команди легкоатлетів та волейболістів Миронівки - неодноразові переможці обласних спортивних змагань, зокрема 1968 і 1969 років.

На даний час на території міста Миронівки функціонують маслозавод (АТ"СОММАС"), харчокомбінат, цукровий завод, автопідприємство, хлібозавод, ремонтний завод, асфальтобетонний завод. Є в місті 4 середні школи, 4 дитячі садки, вузлова залізнична станція.

В 1970 році в місті був збудований великий Палац культури на кошти колгоспу ім. Бузницького. При Палаці культури був організований ансамбль пісні і танцю "Чорнобривець" , який ось уже більше 28 років хвилює глядачів своїм самобутнім мистецтвом, незмінно викликає у них почуття щирого захоплення і радості від зустрічі з чарівним і прекрасним світом пісні, музики і танцю.

Створений у 1970 році, "Чорнобривець" швидко завоював популярність і вже через два роки отримав високе звання народного. Від виступу до виступу зростає виконавська майстерність ансамблю, рівень його наближається до професійного. Незабаром " Чорнобривець" став одним із кращих колективів України.

Полонять вокально-хореографічні композиції у виконанні самодіяльних митців, українські народні пісні, танці і музика, що сяють смарагдами у концертних програмах ансамблю, творчість якого прославляє красу рідного краю, його людей, будні та свята українського народу. За роки свого існування „Чорнобривець” дав понад 1500 концертів, підготував 40 нових програм, з якими виступав у Москві, Естонії, Білорусії, Азербайджані. Мабуть, немає такого куточка на Україні, де б не побували митці.

Франція й Великобританія, Греція й Іспанія, Алжир і Болгарія. Це далеко не повний перелік країн, через які пролягли гастрольні маршрути „Чорнобривця”, одного з кращих самодіяльних ансамблів пісні і танцю Київщини - лауреата республіканської премії імені М.Островського.

Назва ансамблю походить від назви квітки, оспіваної у піснях. Народні традиції визначають і репертуар "Чорнобривця".
Кожна нова зустріч з ансамблем - то свято нашої духовності, нашої невмирущої української культури.

В 1985 році в Миронівці був споруджений меморіальний комплекс до 40 - річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, який будували всі підприємства та організації міста. В центрі комплексу піднімається в небо облицьований мармуром шпиль до нього прикріплено бронзову стрічку з скульптурою воїна. Поруч - Вічний вогонь і плити з прізвищами тих, хто поліг захищаючи і визволяючи наше місто від ворогів, та загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни миронівчан.

В 1997-1998 рр. вступив в дію сучасний зерновий елеватор по переробці білкових і олійних культур, який збудували по Проекту українсько-американсько-німецького центру агробізнесу АТ "Київ - Атлантик - Україна". Завдання цього елеватору переробляти сою, ріпак, інші бобові культури з тим, щоб виробляти для України протеїн. Фінансово - економічна криза торкнулася і мого міста, але жителі міста Миронівки сподіваються на краще життя та не втрачають оптимізму.

1971 рік