Свій відлік школа розпочала з кінця ХІХ століття. Тоді один з панів села поблизу свого маєтку побудував так звану панську школу.

У 1912 році бідняки громадою стали просити пана, аби дозволив і їхнім дітям відвідувати школу. В ту, звичайно, він не пускав, але віддав під школу невеликий будиночок в центрі села. Так виникла в селі церковно – приходська школа. Близько 40 дітей відвідували її й оволодівали тут початковою грамотою. Основними предметами тоді були : Закон Божий, читання, арифметика, каліграфія. І дисципліна була дуже сувора.

А вже після революції 1917 року в селі під школу було виділено ще одне приміщення, яке знаходилось за півкілометра від першого. Першою завідуючою школи була Тетяна Василівна Одарченко. Родом з Карапишів. Починаючи з 1930 року, в селі діє новий тип школи, директором якої був Яблунівський, який наполіг щоб під час голодомору дітей безкоштовно годували в ній. Невдовзі на посаду директора нашої школи (вже семирічної) було призначено Аврама Лавровича Бондаренка.

І уже в 1938 році з Олександрівської семерічки вийшло 19 випусників. Її перші випусники П.С. Шкапа, М.Л. Синявська, К.П. Куделя пригадують, як тоді вони раділи своїм атестатам, адже вони давали право на подальше навчання. Та війна перекреслила все… В тяжкі повоєнні роки школа вижила і виросла. Її директорами в цей час були Бутовський, Дульський, Перетятько, Притула. А в п'десятому році у село приїхав молодий і енергічний (сам родом із Козина) учитель - фронтовик Ілля Карпович Каплученко, який і очолив школу.

І вже в 1957 році разом з головою правління колгоспу “Жовтень” Хоменком М.П. розпочав будівництво нової школи, яке завершив уже інший голова А.І. Синявський. Із 1967 року в центрі села з'явилась двоповерхова школа, яка стала своєрідною окрасою села. За останне десятеріччя географія директорування в школі була слідуюча: Буряк Г.І., Шкапа Г.З., Максименко Г.Ю., Костевський С.Ф., Білик В.І., Вакуленко О.А., Свистуленко П.Й., Самофал І.В.

Ідуть роки… Дорослішають діти. Перенаселення із села в місто продовжується. А тому і село з року в рік старіє. Школи, які раніше мали 500 – 600 учнів тепер стали називати малокомплектними і нараховують вони близько 50 – 60 учнів. До розряду таких шкіл відносяться і наша Олександрівка.

У 1999 році наша школа набула нового Статусу – “Школа – сад”. Сюди щоденно крім 70 школярів – поспішають тати і мами 19 дошкільнят. Тут малята у затишному приміщенні грають й відпочивають під наглядом досвідчених вихователів. У 1985 році створено музей – кімнату історії села Олександрівка.

Ініціаторами створенні якої були директор школи Самофал І. В. та вчитель української мови Синявський Я. О. З року в рік підвищується майстерність наших учителів. Так, учителям: Заставленко В.Г., Самофал І.В., та Зубченко О.І., присвоєно Звання “Відмінник освіти України”. Чимало спливло літ із перших днів відкриття та забудови школи. Чимало з її стін вийшло випускників, котрі стали інженерами, військовими, лікарями і просто людьми з великої літери.

А скільки їй (нашій школі) ще приймати в свої обійми щороку дітей…

Яків Синявський, вчитель зарубіжної літератури Олександрівського НВО