Немає вже тієї хати з перекошеними вікнами, з солом'яним дахом на хуторі Фролівка громадянина. Пінського, в якій у лютому 1924 року була відкрита перша школа. Хоч нічого подібного в ній на школу не було: ні парт, ні дошки, ні зошитів - на грифельних дошках писали діти. Школа разом служила вчителю і за квартиру, і для сходу селян, котрі з великою увагою слухали голос першої вчительки на селі - Марії Євменівни Туркової..

За рішенням сходки села, школу було перенесено на хутір Савівка не в крашу хату, що належала сиротам Линівиновим. Тут навчалися діти в 4 класах. Два класи навчалися до обіду - два після обіду. Але місця тут було більше, бо біля цієї школи була стара клуня, яку при потребі перетворювали в клуб, в якому час від часу активісти села під керівництвом вчительки Туркової М.Е. давали концерти, ставили п'єси. Нова школа знову служила і за школу, і за квартиру учителя, і за читальню. Тут же на комині печі сохли дитячі вироби із глини, що за день виробили діти.

Серед хати стояло декілька напівпригодних стільців та поламаних ослонів, а на печі у кутку була "спальня" вчительки. У цьому приміщені школа проіснувала до 1926 року. З 1926 року по 1927 рік вона була переведена до громадянки Манжелій Т.К., яка тимчасово здавала хату в оренду. Хата була розділена навпіл грубою, а тому тут уже було дві класні кімнати. І лише в 1928-1929 роках було здано в експлуатацію приміщення 4-х річної школи, збудоване силами громадськості (нинішня контора колгоспу і клуб). Директором 4-х літки був Ланський О.О. Пізніше школа виросла у семирічку, і в 1933 році громадськість села відсвяткувала перший випуск 4-х учнів сьомого класу. Тут. працювали вчителями Дроваль С.Д., Самусь Н.Т. Гейко І.С., Ситник В.М., Лисенко Ф.І., Майченко В.Ф. У роки війни село було окуповане.

Майно школи розтягли, дві класні кімнати розібрали, залишився лише фундамент. Без вікон, без дверей, з понівеченим дахом приміщення швидко стало аварійним. Після звільнення села 1944 р. зразу ж було відкрито школу. Все населення села приймає активну участь у відбудові приміщення. Зносили до школи хто що мав із меблів. Навіть дзвінок принесли. В школі холод нестерпний. Писали, на підвіконнях, а замість зошитів використовували газетний папір. Навіть класних журналів не було змоги завести У складі учнівського колективу вчилося багато молоді, яка пройшла крізь незгоди війни.

Тяга до навчання, до знань привела їх знову до класної кімнати, до рідної школи, щоб продовжити перерване війною навчання. До 7-го класу подали понад 70 заяв хлопці й дівчата різного віку. Голодні, холодні, напіводягнені йдуть учні до школи. Щороку 313 дітей наполегливо оволодівали основами наук. І вчителі жили не в кращих умовах, ніж учні. Одержували по 500 - 700 крб. на місяць ( а пуд борошна коштував 600 -700 крб., один кілограм сала-120 крб.).

Із 1944 року вчителями працювали: Баглай Г., Мороз Т.М., Царенко М.Д., Петрівська З.А., Голованенко О.Г., Мороз Т.М., Севериненко В.І., Гаркуша М.Л., Дрига О.П. За післявоєнний період школа випустила біля 700 учнів. За клопотанням громадськості села та Героя Соціалістичної Праці Марії Григорівни Лисенко було піднято клопотання перед Міністерством освіти, плановими органами про будівництво нового приміщення школи, бо старе було не придатне для навчання.

Протягом двох тижнів Міністерство освіти виділило 25 тисяч карбованців, за які було куплено наочні посібники та різна література. У 1954 році зведена нова школа, добре оцінена державною комісією. Йшли роки. 3 1974 по 1980 рік Вікторівську школу очолював Балабан Іван Миколайович. До роботи приступив як справжній господар. Підтримується постійний зв'язок з Міністерством освіти та Київським державним університетом імені Т.Г.Шевченка, які надавали суттєву матеріальну допомогу школі Педагогічний колектив школи був відмінний: молоді вчителі вивчали досвід старших, а старші переймали ентузіазм у молодих.

У той час в школі працювали Берлюта Г.П., Святун І.В. Лузан Г.Д., Бенклінова А.В., Пушняк М.Д., Дідковський П. М., Манжелій О.Д.. За відмінне виконання Закону про загальне обов'язкове навчання дітей вчителя Дідковського Петра Миколайовича та директора школи Балабана Івана Миколайовича нагороджено 12 листопада 1977 року значком Міністерства освіти УРСР "Відмінник народної совіти".

Протягом останніх років Вікторівське НВО “ЗОШ І-ІІ ступенів – ДНЗ” очолювали Ласкава Т.Л., Шевченко В.І.. Нині директором закладу працює Шошина Л.Д..

Лідія Шошина, вчитель історії. Вікторівського навчально-виховного об'єднання “Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів – дитячий садок”