Історія Владиславської школи сягає у ХІХ століття. У 1863 році в селі Вахутенці було збудовано і освячено церкву Введення Пресвятої Богородиці, при якій було відкрито церковно-приходську школу, де навчалися діти сіл Гулі та Владиславка. Навчання проводилося в приватному приміщенні.

У 1898 році у церковно-приходську школу ходило 90 хлопчиків і 8 дівчаток. Учні навчалися групами, не поділялися на класи. У 1900 році, за даними того ж документу, з Владиславки у школу ходило близько 45 дітей. У 1908 році в селі була відкрита церковно-приходська школа, яка підпорядковувалась Вахутенській церкві. Навчання було також у приватному будинку, який знаходився на території теперішньої школи. У школу – грамоти, так вони називались, ходило 43 хлопчики і 20 дівчаток.

У 1910 році у селі Владиславка було збудовано і освячено церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Оскільки церкви розділили свою парафію, то і школи грамоти були розділені . Сама школа знаходилась у попівській хаті, в одній половині був клас, а в іншій жив священик. Після громадянської війни у селі створено школи – лікнепи. Заняття у таких школах проводилося в управі, яка знаходилась біля теперішньої сільської Ради. До неї ходили вчитись і дорослі, і молодь.

У 1923 році в селі було створено однокласну сільську школу при сільській раді, де і продовжувалось навчання неграмотних, що не підпорядковувалось церкві. Там навчались 4 групи дітей, під керівництвом одного вчителя. Відомо, що в 1929 році директорував у школі Лисенко Максим Юхимович. Школа знаходилася в хаті розкуркуленого Волошина Микити Федоровича. Вона стояла на високому пагорбі, мала дерев'яну підлогу. У класі навчалося 40 учнів.

А в 1932 році школа розташовувалася в попівській хаті. Почався страшний голод. Діти не могли навчатися, тому при школі вчителька сама готувала дітям їжу. Не вистачало самого необхідного-підручників, паперу. Навіть Буквар був один на весь клас. Пізніше школа розташовувалася в будинках розкуркулених Карпенка та Кириченка. Тут відбувся перший випуск Владиславської семирічки 1939-1940 навчального року. Початок Великої Вітчизняної війни.

Зі спогадів очевидців відомо, що школа спочатку знаходилась в колгоспному свинарнику, а в 1942 році-у конторі крупзаводу. Директором був Кочура Яків Якович. Під час окупації німецьку мову викладав учитель Лавріненко Іван Іванович, якого за доносом розстріляли разом з головою та секретарем сільської ради і іншими жителями села.

Після війни школу почали відремонтовувати. Із села Козин возили будівельні матеріали з церкви та добудовували класи. Директорами працювали спочатку Морозов, а потім Шейко Володимир Андрійович. В той час по класах вчилися діти-переростки. До Владиславки ходили учні сіл Гулі та Вахутенці. У 1957 році силами жителів села та за допомогою колгоспу було збудовано нову цегляну школу, а роком пізніше-шкільну майстерню. Опалення було водяне.

У 1970 році збудували шкільну їдальню. З кожним роком кількість учнів у школі зростала, початкові класи навчалися у пристосованому приміщенні сільської Ради, тому в 1976 році добудовано два крила: два класи, спортивний зал та бібліотека.

Владиславську неповну середню школу закінчили такі відомі люди, як Корнієнко Катерина Іванівна (оператор машинного доїння, нагороджена орденами Леніна, Жовтневої революції, Трудового Червоного прапора), Корнієнко Микола Васильович (доктор наук, професор, Заслужений працівник культури України), Кириченко Федір Григорович (заслужений діяч науки і культури, лауреат Ленінської та Державної премій, академік ВАСГН і УАСГН).

Ольга Рева, вчитель географії Владиславської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів