Миронівський район в роки Великої Вітчизняної війни # 50

Однак, які б не були труднощі, на 30 вересня плацдарм у довжину простягався на 11 кілометрів, у глибину — на шість.

А гітлерівці на 55-кілометровому березі Дніпра від Ржищева до Канева зосередили 10 дивізій: з них п’ять танкових і дві моторизовані. Основна увага ворога була прикована до Букринського плацдарму.

До речі, треба зауважити, що німецька дивізія майже в півтора рази більша по своїй чисельності і боєнасиченості від нашої дивізії.

І другий, досить важливий на той час фактор: осінь була суха, добре використовувались навіть ґрунтові шляхи, не кажучи вже про те, що й залізниці чи шосейні дороги не були зруйновані так, як лівобережні, після відступу фашистської армії.

Це давало ворогові можливість успішного маневрування.

В надзвичайно тяжких умовах будуються мости, поромні та десантні переправи через Дніпро. За 12 днів, з 1 по 12 жовтня збудовано міст через Дніпро біля с.Козинець.

На спорудження моста та підходів до нього, крім саперів, було залучено більше двох тисяч чоловік мирного населення. Зовсім відсутні засоби маскування, немає димових шашок.

Долаючи всі складнощі, на плацдармі зосереджуються основні сили 27-ої, 40-ої армій та мотострілецької частини 3-ої гв. Танкової армії.

Через відсутність понтонного парку на початку форсування Дніпра вчасне зосередження військ 3-ої гв. танкової армії — головної ударної сили на цьому напрямі затрималось і більш-менш закінчилось тільки 5 жовтня.

Перевага раптового удару чи просування була втрачена. Та, незважаючи на це, 12 жовтня наші війська переходять у загальний наступ. Жорстокі бої точаться кілька днів.

Однак, сильно укріплений передній край оборони ворога прорвати не вдається. Танкові війська несуть непоправні втрати, так і не змігши розвернутись, вийти на оперативний простір.

20 жовтня наступ повторюється. І знову прорвати глибоко-ешелоновану оборону ворога не вдається. Так і не розвинувся наступ з Букринського плацдарму. Бо німці основного удару чекали саме тут: укріпили і до того міцну оборону, скупчили резерви. А перевага в силі була на нашому боці.

Наше угрупування переважало вороже по піхоті в 5 разів, по танках — в 3,5 рази, артилерії і мінометах — в 1,3 рази.

Врахувавши обстановку, що склалася, а швидше, мабуть, зрозумівши свою помилку, Ставка Головного Командування планує нанесення вирішального удару північніше Києва. І 24 жовтня надходить Наказ про перегрупування 40-ої та 3-ої гв. танкової армій на Лютіжський плацдарм.

На цей раз німці не розгадали намірів нашого командування, не помітили гігантської роботи. Маскуючись від ворога, величезної маси військ переправляються назад через Дніпро, проходять більше двохсот кілометрів, долають Десну, знову Дніпро й виходять на бойові позиції.

На Букринському плацдармі залишаються частини 27-ої армії, які імітують перегрупування військ, створюють штучні позиції з макетами гармат, танків.

Дезінформує ворога активна робота багатьох фіктивних радіостанцій. Ворог чекає чергового наступу. І такий наступ знову починається 1-го листопада. Ворог знову сприймає це за справжній наступ. Кидає сюди авіацію, підтягує свіжі частини навіть від Києва (на що й розраховувало наше командування).

Бої точаться три дні. А третього листопада Червона Армія переходить в наступ з Лютіжського плацдарму.

І вже шостого листопада звільнено Київ.











Нестеров Роман Григорович.
’Миронівський район в роки Великої Вітчизняної війни — з літопису рідного краю’
Миронівка
1993 р.
114 ст.


(Далі буде…)

Коментувати

Ваше ім'я:

Ваш E-mail:

Текст повідомлення:

Після додавання коментаря прохання почекати 10 сек. І оновіть сторінку. Коментар обов'язково буде добавлено! Не добавляйте коментар по 10 раз!