Миронівський район в роки Великої Вітчизняної війни # 51

Повільно, не кілометрами, а метрами плацдарм розширювався. Після другого наступу Букринський плацдарм з’єднується з Балико-Шучинським. Потім з невеличким плацдармом під Монастирком, неподалік Ржищева.

Під час третього наступу до Букринського плацдарму приєднується і невеликий клаптик вогненної землі з селами Канівського району Бучаком, Студениками, Селищем.

Тепер весь плацдарм в довжину має кілька десятків кілометрів. Та після звільнення Києва він втрачає свою актуальність. Фронт від Києва відкочується далеко на захід.

Про наслідки боїв, про стійкість і мужність наших воїнів завжди свідчитимуть братські могили.

Лише в Ходорові в одній братській могилі поховано — 2045 чоловік. Серед них 15 Героїв Радянського Союзу. У Великому Букрині — 942 воїни і п’ять Героїв, у Малому Букрині — 1013 воїнів і чотири Герої Радянського Союзу.

Так в Грушеві, Ромашках, Дударях!

Та це не все: Ще довго будемо знаходити останки загиблих у старих окопах, бомбових вирвах, під обваленими кручами. А скільки поховало Дніпро!

У тому ж тільки Великому Букрині в 1990 році знайдено і перепоховані 40 чоловік, в 1991 — 37. Пошуки продовжуються.

На ділянці фронту, що більше двох місяців переходив з рук у руки у селах Ходорів, Великий Букрин, Колесище, Малий Букрин, Ромашки більш як шістдесятьом солдатам, офіцерам присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Але більшості з них — посмертно. Та й мова тут не про весь плацдарм, а лише його частину, що припадала на наш район. А якими цифрами обчислюються втрати на всьому плацдармі?

Військові стратеги твердять, що Букринський плацдарм зіграв велику роль у перемозі над ворогом, прикувавши до себе значні німецькі сили, які так були необхідні фашистському командуванню на інших ділянках фронту.

Чи так це — історія розсудить, знайде істину: була це крайня необхідність платити стількома людськими життями, чи то було невігластво, бездарність самих стратегів.

Форсували Дніпро, вели бої на Букринському плацдармі і жителі району, земляки.

Першими це були партизани із з’єднання Приймака, з яких у перших боях за плацдарм загинуло 18 чоловік.

Були наші земляки і серед воїнів, що підійшли до Дніпра, форсували ріку, бились за правий берег, за територію свого району.












Нестеров Роман Григорович.
’Миронівський район в роки Великої Вітчизняної війни — з літопису рідного краю’
Миронівка
1993 р.
114 ст.


(Далі буде…)

Коментувати

Ваше ім'я:

Ваш E-mail:

Текст повідомлення:

Після додавання коментаря прохання почекати 10 сек. І оновіть сторінку. Коментар обов'язково буде добавлено! Не добавляйте коментар по 10 раз!