Люди одного села

Шанують за сердечність, чуйність, доброту

Вже понад 30 років трудиться в ТОВ "Агрофірма "Шандра" Микола Степанович Ємець. І хоч він родом з Таращанського району, Шандру вважає рідним селом. Адже саме тут подружжя Ємців відчуло себе по-справжньому щасливими. Саме на цій землі народились і зросли їхні трійко дітей. Микола Степанович спочатку довгий час працював механізатором, а потім сів за кермо трактора К-700. На сьогоднішній день М.С. Ємець слюсарює. Колеги по роботі і люди в селі кажуть, що в нього "золоті" руки. За яку б справу не взявся, все зробить до ладу. Та шанують, люблять і цінують його шандрівчани не лише за надзвичайну сумлінність, талант і вміння, а й за те, що він готовий в будь-яку хвилину дня і ночі прийти на допомогу. Сердечність, чуйність, доброта панують у душі і серці цього чоловіка. Ніхто і ніколи не бачив його злим чи незадоволеним. А коли запитати в нього, як йому вдається залишатися таким, він відповідає: "Просто я люблю свою роботу, свою родину, своїх людей і своє рідне село Шандра".

Найстаріша жителька

Ганна Захарівна Острова — найстаріша жителька села Шандра. Нещодавно їй виповнилося 94 роки. Тут, у Шандрі, пройшло все її, сповнене труднощами, життя. В колгосп пішла працювати, як тільки його було створено. Ганна Захарівна ніколи не шукала собі легкої роботи і намагалась завжди бути першою. Підбадьорювала і підтримувала інших. Її невтомні руки трудились з раннього ранку і до пізньої ночі. А доля жінці випала нелегка і, як кажуть в народі, гірка вдовина. Чоловік в 1942 році загинув на фронті. Залишилася вона з трьома маленькими дітьми. Та не впала в розпач, не розгубилася. Приклала усі свої зусилля, аби підняти їх і вивести в люди. Підняла, вивела, а от сама...

Важка непосильна праця в колгоспі підірвала здоров'я Ганни Захарівни. Захворіла, злягла. І скільки б не намагалася відновити сили, не вдалося. Отримала другу групу інвалідності. Зараз за нею доглядає одна з її доньок. В серці ж старенької не перестає жевріти іскорка надії на те, що життя в країні зміниться на краще, а діти, внуки і правнуки ніколи не зазнають тих бід, які довелося пережити їй.

Вчить поважати людей

Свою викладацьку кар'єру Василь Володимирович Миргородський розпочав на Полтавщині. Та доля привела його на шандрівську землю, в школу, де він уже працює 25 років. Проводить Василь Володимирович уроки трудового навчання та Основ захисту Вітчизни. В цьому селі В.В.Миргородський знайшов не лише роботу до душі, а й свою другу половинку, створив сім'ю. Колеги по роботі, учні, батьки навіть не уявляють, що б робили без цієї талановитої, сумлінної, вимогливої і водночас доброї людини. Адже вчитель власними руками оформив кабінет Основ захисту Вітчизни. Завдяки його турботам шкільна майстерня вважається однією з найкращих в районі. Працю В.В. Миргородського високо оцінили під час проведення в березні в Шандрівській ЗОШ семінару викладачів Основ захисту Вітчизни. Гості з захопленням розглядали стенди, полиці і інше обладнання, яке виготовив вчитель з підручного матеріалу. А точніше, з того, що здавалося, на перший погляд, нікому не потрібним.

Своїм учням Василь Володимирович намагається прищепити любов до нелегкої чоловічої роботи. Він вчить дітей думати і творити, відповідати за свої вчинки, захищати слабших і поважати людей.

Т. БЕРЕЖНА