26 квітня — річниця Чорнобильської трагедії

Вдев'ятнадцяте поспіль весь український народ, все людство подумки повертається до тієї страшної дати, коли мирний атом, що так допомагав людям, несподівано вийшовши з-під їхнього контролю, перетворився на страшного монстра, від якого неможливо врятуватися.

26 квітня 1986 року увійшло в історію України як одна з найтрагічніших її сторінок і вкотре стало черговим випробуванням нашому народу. Ця трагедія була і є найбільшою та найстрашнішою техногенною катастрофою в світі. Вона увірвалась в наше життя зненацька, поділивши його навпіл: до і після аварії. Навіть важко уявити, скільки горя і страждань принесла з собою аварія на ЧАЕС. Радіація, променева хвороба, цезій, стронцій, радіонукліди — все це слова, які увійшли в наш лексикон і життя, незалежно від нашої волі, непроханими гостями.

Трагедія не обминула і наш район. Немов чорна хмара пролетіла вона над ним, посіявши рясним дощем страх, розпач та радіацію, від якої постраждало 19 сіл, а інші залишилися «чистими». Багато жителів Миронівщини з перших днів взяли активну участь у ліквідації аварії, наслідки якої для багатьох з них виявилися трагічними.

Відповідно статистичних даних на сьогодні в районі проживає потерпілих внаслідок аварії 26628 осіб, з яких 334 — І-ї категорії, 614— ІІ-ї, 207 — ІІІ-ї, 20947 — І V категорії. Крім того, 4526 дітей.

Та життя на цьому не зупинилось. Труднощі, що випали на долю нашого народу, не тільки не злякали і не зломили його дух, а й навпаки — згуртували, змусили повірити у власні сили. Ми показали всьому світу і, насамперед, самим собі, що ми гідні нащадки наших славетних прадідів і достойні кращої долі.

БУДЗЯНОВСЬКИЙ