Діалоги - новини.

Школі допомагають Андрущенки

Подружжя фермерів Івана Івановича та Віри Михайлівни Андрущенків з Микитян вже впродовж кількох років підтримує дружні і тісні зв'язки з нашою школою. І тому, що сам Іван Іванович закінчував цю школу, а сьогодні його донька Аліса тут навчається. І тому, що Андрущенки дуже щедрі та безкорисливі люди. Торік, наприклад, подарували школі тюлеві занавіски на всі вікна ( а їх аж 11) у коридорі другого поверху. Та і взагалі постійно виділяють гроші на різні шкільні потреби.

Завітали в цьому році на свято останнього дзвоника з сюрпризами для відмінників навчання. Наймолодші з рук Віри Михайлівни одержали книги та фотоальбоми. А старші учні ( 3-9 кл.) — по 50 грн. і теж книги в подарунок.

В. БОЧЕНКО, директор школи

Розквітла «Мальва» у Кип'ячці

Ось уже шостий рік на території Кип'ячківської сільської громади працює споживче товариство «Мальва» Миронівського районного споживчого товариства. Колектив очолює Світлана Іванівна Майстер. Фахівець, вмілий організатор торговельної справи. В магазинах Кип'ячки та Горобіївки постійно широкий асортимент товарів першої необхідності та достатніх груп. Працівники товариства систематично поповнюють наші магазини товарами для дітей, солодощами, морозивом. У продажу легке взуття, постільна білизна, іграшки, канцелярсько-письмове приладдя, миючі засоби, господарський посуд, сільськогосподарський інвентар. Можна придбати подарунки і товари за замовленням. А обслуговують людей сумлінні працівники прилавка Тетяна Олексіївна Кардаш, Ніна Василівна Скопець, Раїса Олександрівна Криштафович.

Приємно, що магазини в селах — це заклади, де не тільки можна щось купити, а ще й поспілкуватися з односельцями.

В. ДОБРОСЬКО, сільський голова

Врятували корову

Саме прийшов час розтелюватися нашій корові. І треба ж було, щоб сталося це серед ночі. Забігали біля корівки і бачимо, що без втручання ветлікаря не обійтися. Куди йти? Кого кликати? Розгубилися в перші хвилини.

На наш телефонний дзвінок відгукнувся ветлікар із Зеленьок Валерій Васильович Присяжний. Через 20 хвилин разом з дружиною Ольгою Василівною, яка теж спеціаліст, працює техніком штучного запліднення, приїхали до нас власною автомашиною. Заходилися біля корови, допомогли їй. Розтелилася. Та після розтелу у тварини відмовили ноги. Не кидати ж її хвору. І лікар з власної ініціативи залишився на ніч. Кожні 4 години давав нещасній корові уколи. Потім ще протягом трьох діб Присяжні були у нас почергово, доки корова не піднялася на ноги. Лишень уявіть нашу радість та безмежну вдячність Ользі Василівні та Валерію Васильовичу. Як добре, що такі люди живуть сьогодні серед нас.

В.А. УСЕНКО від імені усієї сім'ї. с. Фролівка

«Галине»

«По залізниці до Києва через Трипілля є зупинка «Галине». Звідки взялася ця назва?

П.С.Макаренко. с. Росава»

Відповідає сільський голова Вікторівки В.Б. КОРЖЕНКО:

—Старожили розповідають, що на початку минулого століття будувалася залізнична вітка від Миронівки до Кагарлика. Очолював будівництво молодий інженер. Він був ухожий до дому поміщика Козловського, маєток якого розташовувався неподалік нинішньої Вікторівки. У поміщика була донька-красуня Галя. Між інженером та дівчиною почалася дружба, яка скоро переросла в кохання. Щоб увічнити ім'я доньки Козловського і свої почуття до неї, інженер настояв на тому, щоб полустанок назвали ім'ям його коханої.

Під час революції поміщицька сім'я емігрувала за кордон. Як склалася доля інженера невідомо. Лише назва полустанку і досі нагадує нам ту романтичну історію.

Хочу познайомитись

Складні життєві випробування випали на мою долю. Тривоги пережила, були і радісні дні. Як-не- як, уже 82 роки. Та ще можу дати собі раду. А от близької людини, з якою можна було б поділитися своїми проблемами, порадитися чи хоча б перекинутися словом-другим, поруч немає. Самотність дуже пригнічує. Не хочеться, щоб так було щодня. Тому прошу відгукнутися чоловіка, якому також самотньо і котрий би був не проти доживати віку разом зі мною. Бажано, щоб це був мій ровесник. Чекаю листа.

К.Ц.