Видатний український письменник І.С.Нечуй-Левицький кілька років бував у селах Вільхівець, Яхни, Семигори та інших.У творі “Кайдашева сімє'я” він детально описав життя і побут селян, а особливо природу села Семигори, яке розкинулось на семи горбах. В кількох кілометрах на північ від Семигір через поле, на якому щороку красуються золотим колосом пшениці, розкинулось не менш мальовниче село Яхни. І налічує не сім, а всього п'ять горбів. Ніби то павук, це село розповзлось довгими ярами та балками поміж круч та горбів.

Відомості про Яхни свідчать, що виникло воно у ХІХ ст. і зберегло свою назву до сьогоднішніх днів. Розташоване село за п'ять кілометрів від районного центру (по прямій лінії)- міста Миронівка, за 10 км. від міста Богуслава. Через село проходить автомагістраль Київ – Дніпропетровськ – 120 –й кілометр. Неподалік східної околиці села пролягає залізнична магістраль Фастів – Цвіткове, а на заході – Миронівка – Богуслав. Будинки сельчан розташовані від 155 до 205 метрів над рівнем моря. Контора СТОВ “Яхни”, загальноосвітня школа, інші соціальні та культурні закладені на найвищому місці – 205 метрів.

В Яхнах починається одна з найбільших височин України – Придніпровська. Однією з найдавніших споруд села є дерев'яний вітряний млин. Про час побудови млина старожили не пам'ятають, постільки збудований дуже давно і вцілів під час Великої Вітчизняної війни. Першою школою в селі була звичайна сільська хата з земляною долівкою, яку відкрив у 1912 році сільський піп. В одній половині хати було два невеличкі “класи”, в яких могли сісти 7–8 хлопчиків, а в другій половині мешкали два брати – вчителі Сухобруси. Навчали дітей читати, писати і рахувати.

В цій школі навчались лише хлопці. Двічі на тиждень батюшка або дяк вчили дітей Закону Божого. До 1912 року, до заснування школи в селі були відносно грамотними лише заможні селяни, які за плату здобували знання у сільського дяка, або у панського управителя Верещана. Читати вчились в основному самотужки. Переважна бильшість жителів села Яхни до 1912 року була безграмотною. Зусиллями української інтелігенції після Лютневої революції 1917 року почалось поширення культурно-освітніх організацій “Просвіта”.

Діяльність була особливо активною в сільській місцевості. Члени “Просвіти” організовували бібліотеки, гуртки, хорові колективи. Осередок “Просвіти” було організовано і в Яхнах. Керував цим осередком Ярошенко. Завдяки “Просвіті” багато людей дізналось про славне минуле нашого народу, його боротьбу за визволення. Діяльність “Просвіти” згуртовувала людей навколо справи побудови незалежної української держави. Період після 1917 року відзначався корінною ломкою старої системи народної освіти, пошуком нових форм, які б відповідали характеру і завданням політичних режимів, що утверджувалися в Україні. Радянська влада прагнула будувати принципово нову школу.

Було скасовано викладання Закону Божого. Як обов'язкові предмети вводилась українська мова, історія і географія України. В цей час школу почали відвідувати і дівчата з більш заможних сімей, що проживали в Яхнах. Навчання було не обов'язковим. В сільській школі навчання починали після Покрови, а закінчували навчальний рік перед Пасхою. Найбільш здібних дітей школи забирали до церковного хору. Церква стояла на найвищому місці – біля вітряка, що зберігся до нині. Старожили переказували, що церква була дуже красивою і одною з найбільших у навколишніх селах.

Збереглися свідчення, що найкращим співаком церковного хору був Ярошенко В.Н. В школі діти навчались лише у світлу пору доби. В класах стояли дерев'яні столи і ослони, на яких сиділи учні. Якщо кому не вистачало місця за столом, то сідав під стіною біля віконечка. Писали діти переважно на дощечках, постільки паперу і зошитів не було. Використовували чорнило і гусині пера. Найбільш заможні вже мали металеві пера. Чорнило виготовляли самі з привізного порошку, або робили з бузини. У школі діти найбільше любили матусину-дружину пана, яка дуже гарно співала і намагалась вчити учнів співати правильно.

У липні 1919 р. Раднарком схвалив “Положення про єдину трудову школу Української РСР”, за яким у республіці вводилось безкоштовне навчання і обов'язковість для всіх дітей віком від 7 до 16 років. У 1920 році зроблена спроба створити життєздатну радянську систему народної освіти. Усі школи реорганізовано у єдину загальноосвітню трудову семирічну школу, що мала два ступені : 1 – 4 класи та 5 – 7 класи. Після закінчення семирічки випускники могли продовжити навчання у середніх професійно – технічних школах.

В Яхнах у 1925 році школа була початковою з чотирирічним навчанням. Більш заможні селяни возили своїх дітей в сусідні села для продовження навчання. Так, наприклад, Буртовий Йосип Харитонович навчався у Янівці. Після закінчення десятирічки навчався у Білоцерківському сільськогосподарському інституті і по закінченню став агрономом. Кудлай Григорій, Андрущенко Петро і Настевич Іван стали військовими.

У період з 1925 по 1930 роки всіх письменних жителів Яхнів зобов'язали вчитися у “класах-лікнепах”. Заняття проводились для молодих людей віком від 18 до 40 років тільки вечором, після роботи. Завідуючим початкової школи був Яровий Дмитро Панасович, а вчителями працювали Ярова В.А. , Бойко В.І., Собченко П.П.. У 1934 році утворили школу – семирічку. Приміщення для класів відремонтували всім селом, люди допомагали, хто чим міг. Стіни класних кімнат побілили вапном в білий колір, під ноги постелили дерев'яну підлогу. Першим директором був призначений Дунський Петро Степанович.

Під час окупації села Яхнів військами фашистської Німеччини школа була закрита. За спогадами старожилів, класні кімнати школи зайняли фашисти і використовували як склади і конюшні. За роки окупації приміщення ніхто не прибирав і не ремонтував, а тому в 1944 році всі вони були в жахливому стані. Зимою 1944 року школа знову почала діяти після капітального ремонту.

Після війни школою керували Скрипка Сергій Антонович (1944-1946 рр.), Дунський Петро Степанович (1946-1951 рр.), Бишевий (1951-1955 рр.), Запара Іван Якович (1955-1964 рр.), Литвиненко В.В. (1964-1970 рр., 1975-1983 рр.), Сапунов О.П. (1970-1973 рр.), Волик М.Д. (1973-1975 рр.), Запара М.І. (1983-1988 рр.). У вересні 1969 року відбулося відкриття нового приміщення школи, збудованого на кошти місцевого колгоспу ім. Куйбишева. В школі навчалися учні сіл Яхни та Микитяни, в зв'язку з закриттям Микитянської початкової школи.

Весь учнівський колектив в післяурочний час був задіяний на посадку молоденьких саджанців сосни, і протягом двох тижнів біля школи горбиста місцевість озеленена. На шкільному подвір?ї посаджено ряди тополь і беріз, які красуються до нині і створюють влітку тінь, а взимку-затишок від холоду та вітрів. В 1988 році школу очолив Боченко В.П. За рейтингом відділу освіти Яхнівська ЗОШ І-ІІ ступенів з 1999 по 2001 роки ставала першою серед неповних середніх шкіл району.

Школа була і залишається осередком освіти і культури на селі. Щоранку крокують до неї ділові старшокласники й статечні малюки. І численні доріжки, мов промінці, сходяться до неї, як до сонця.

Віктор Боченко, директор Яхнівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів