build_links(); if (trim($res) != ''){ echo $res; echo '

 

'; } ?>
true,'style_span'=>'color:#ffffff;text-align:left;width:auto;border:1px solid #434343;display:block;font-size:12px;background:#4167b6;padding:5px','style'=>'color:#4167B6','style_linkh'=>'color:#4167B6','style_header'=>'color:#4167B6;display:block;padding:0 0 10px 0','CODE_TYPE' => 'a','charset' => 'win','USERNAME'=>'70F4AEECBD0ED046AFC217EAAAE5DA47'); $client_ads = new MLClient($ao); echo $client_ads->build_links(); ?>

ÎѲÒÀ. ªì÷èñüêà çàãàëüíîîñâ³òíÿ øêîëà ²-²² ñòóïåí³â  

Ємчиська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів збудована у 1902 році на кошти земства як двокласна з п'ятирічним навчанням і розрахована на 90 учнівських місць. 3а 100 років свого існування вона дала знання десяткам сотень наших земляків, які самовіддано працювали і працюють на батьківській землі, у різних галузях народного господарства України та країн ближнього зарубіжжя.

А в роки Великої Вітчизняної війни мужньо захищали нашу Батьківщину від фашистських загарбників. До шкільного комплексу входило приміщення колишньої церковно-приходської школи, збудоване у 1870 році. Першою вчителькою церковно-приходської школи була дочка дяка з села Шандра Остапенко Ніна Миколаївна. Із села Ємчиха у ній працювали Безверхий Денис, Заєць Максим, Дубина Варфоломій.

У радянські часи в приміщенні церковно-приходської школи навчалися учні початкових класів. Загальна кількість учнівських місць у двох приміщеннях сягала 300. У 1978 році цю школу знесли як аварійну. На різних етапах життя школу очолювали досвідчені керівники, кваліфіковані педагоги: Ярмаш Григорій Нечипорович - завідуючий двокласної земської школи з 1913 по 1917 рік; Стельмашенко П.1917-1918 р.р.; Віденко Дорош 1918-1923 рр. У 1921 році в селі була відкрита чотирирічна трудова школа, а в 1930 - семирічна. Директором школи в той період працював Задніпряний С.Я За його ініціативи біля школи було збудовано криницю.

З 1931 по 1937 р.р. школу очолював Мельниченко Онисим Нестерович. Саме в цей час у 1932 році відбувається перший випуск учнів 7 класу Ємчиської школи. З 1937 по 1940 роки школою керував Ковтун П.Ю., а в 1940-1941 - Самардак Іван Карпович, який пішов на фронт і загинув. Першим повоєнним директором в лютому 1944 року була призначена Хоменко Поліна Євдокимівна. Це вона з односельчанами організувала ремонт школи, терміново відновила парти та інше обладнання і в квітні розпочала перший повоєнний навчальний рік.

Після демобілізації в 1944 році директором школи став її чоловік Пустовойтенко Микола Степанович. За його ініціативи біля школи посадили фруктовий сад. В 45-50 роках школу очолювали Камінський Віталій Йосипович та Туркова Марія Юменівна. Після повернення з партійної роботи протягом 10 років (1952-1962 р.р.)' на чолі школи знову перебував Мельниченко Онисим Несторович. В 1966 році директором призначили Гриценка Василя Максимовича, а після нього - Мариненко Катерину Іванівну. Саме при ній у 1979 році школу було закрито у зв'язку з укрупненням господарств.

До складу педколективу школи постійно входило 13-15 вчителів. В абсолютній більшості це були досвідчені і кваліфіковані кадри. Вони наполегливо працювали з учнями, передаючи їм свої знання і часточку свого серця. Із року в рік у школі удосконалювався навчальний процес, зміцнювалася навчально-матеріальна база. Все це сприяло підвищенню якості навчання, всебічному розвитку учнів. Коли виникла потреба механізувати сільськогосподарське виробництво, багато вихованців школи із захопленням взялися вивчати трактори, автомобілі та іншу техніку.

Велика Вітчизняна війна зірвала мирну працю радянських людей, принесла велике горе на нашу землю. Не повернувся додому кожен 2 наш земляк. На різних фронтах воювали випускники школи. Подвиг всіх учасників війни відзначений орденами і медалями. Село Ємчиха було звільнено радянськими військами 2 лютого 1944 року. Німці створили в школі пекарню та комору для зберігання хліба. Шкільне обладнання було повністю знищене.

Та незабаром школа почала працювати. Після довгої трирічної перерви діти сіли за парту здобувати освіту. Тяжкий це був період, але бажання вчитися перемагало. Через рік учні школи, як і всі наші люди, святкували День Перемоги. З роками в школі удосконалювався навчальний процес. Зміцнювалася її навчально-технічна база. Зростала кваліфікація педагогічних кадрів.

Школа набирала силу, а її вихованці шорічно йшли вчитися і працювати. Випускники, які залишалися в селі, активно залучалися до культури, до участі в роботі гуртків художньої самодіяльності на базі сільського будинку культури. Тоді добре працювали хоровий гурток - художній керівник Опанасенко Ганна Петрівна; драматичний - керівник Товмач Марія Дементіївна; танцювальний - Прозора Ганна Савастіївна, струнний оркестр - Горобченко Володимир Андріанович.

Далеко за межами села відомі імена вихованців школи, таких як: Пампушка Ананій Корнійович - Герой Соціалістичної Праці; Коломієць Іван Танасович - доктор сільськогосподарських наук, професор, відомий вчений в області садівництва; Коробка Петро Якович - кандидат біологічних наук; Коломієць Іван Лукович - кандидат технічних наук; Радченко Євген Євдокимович - доцент Дрогобицького педінституту, кандидат філологічних наук; Бобир Іван Купріянович - кандидат сільськогосподарських наук; Блощаненко Антон Федорович – депутат Верховної Ради СРСР, міністр заготівлі Латвійської РСР(голова місцевого колгоспу ім. Т.Г. Шевченка в 1955-1959рр); Блощаненко Семен Михайлович - полковник медичної служби, учасник Великої Вітчизняної війни, колишній головний лікар Козинської дільничної лікарні; Панікарський Костянтин Іванович - колишній голова Печерського райвиконкому м. Києва, перший секретар Печерського та Ленінського райкомів Компартії України м. Києва, депутат Верховної Ради Української РСР десятого та одинадцятого скликань, член Центрального Комітету Компартії України двох скликань; Загородній Володимир Махтейович - відомий хірург, головний лікар м. Базар Житомирської області; Щербак Василь Петрович - випускник Вінницького медичного інституту, головний лікар обласного туб. диспансеру; Щербак Микола Григорович - доктор історичних наук, професор КДУ ім. Т.Г. Шевченка; Заєць Володимир Григорович - доктор сільськогосподарських наук, професор Московського Державного Університету ім. М. Ломоносова; Жупанов Володимир Олексійович - підполковник запасу, колишній військовий комісар м. Дніпродзержинська; Масло Валерій Васильович - полковник, професор, кандидат військових наук, кандидат технічних наук, завідуючий кафедрою Академії зв'язку м. Санкт-Петербург; Масло Дмитро Васильович - підполковник внутрішньої служби, заступник начальника управління пожежної охорони м. Вінниця та Вінницької області.

Дорога у велике життя кожного із названих випускників, як і всього загалу, починалась у різні часи, але пройшла вона через класи Ємчиської школи. Сто років працювала школа на освіту односельчан. Багато потрясінь перенесла вона за свій вік, через що постаріла й зносилась.

На її місці виросла нова сучасна школа. Назавжди в історію Ємчиської школи увійдуть імена її директорів: Мельниченка Онисима Нестеровичва (1952 –1962 рр.),Тихоненка Сергія Миколайовича (1990-1993 рр.),Михалюка Миколи Васильовича (1993 – 1997 рр.), Кудрика Василя Яковича (1997) та Сапіги Станіслава Сергійовича.

У даний час в школі працює 11 учителів, з них 10 має вищу освіту, 3- 1 категорію, 4-2 категорію, решта спеціалісти. З 1991 р. по 2001 р. зі стін школи випущено 63 учні.

Олена Чабак, вчитель історії Ємчиської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів

   
<<<< Назад