Щасливі випадковості Бузницького

У середині 80-х відомий газопровід Уренгой — Памари — Ужгород прокладався територією Київщини саме в районі Миронівки. Можна було по-всілякому „хитрувати“ в столиці, а 22 кілометри газотраси (такою була квота України в цьому будівництві) на всю державу неможливо було рівноцінно поділити....  

Міжсезоння, або про що писав «Тамбовський край»

Коли останній лист витрушується із позолоченого рукава постарілої осені, а останній перелітний птах вип’є душу своїм тужливим криком, толі, здається, і настає міжсезоння. Вже ніби й не осінь, але ще й не зима. Посмутніле небо все нижче й нижче прихиляється до землі, готове впасти тобі просто на руки. Погойдати б його, як малу дитину, щоб і йому, і тобі стало трохи відрадніше. Тільки густий і клейкий, мов живиця, сум не полишає. Тоді можна просто заплющити очі і повернутись десь аж туди, де буяла зелень і безкінечний день вибризкував сонцем, а коротка ніч умлівала від власних чар. То...  

Навіщо ти мене такою народила….

Яна прийшла до тями, відкрила очі і побачила поруч маму. Та сиділа над дочкою біля лікарняного ліжка, згорблена, якась, навіть, постаріла, мабуть, сиділа досить довго, бо навкруг її великих сірих очей з’явилися чорні кола. Обличчя Ольги Павлівни враз заіскрилося теплотою і лагідністю. Вона помітила, що донька опритомніла і стривоженим поглядом ніби запитувала: «Чому я тут, що зі мною сталося?..» Все добре, донечко, не хвилюйся. Тобі не можна хвилюватися. Господи, спасибі тобі, що ти повернув мою дитину до життя!
…Мати пригадала Яночку першокласницею — великі білі банти, накрохмалена кофтинка і&n...  

Краса,здоров’я і молодість — у наших власних руках

У здоровому тілі — здоровий дух. Саме таке кредо у 38-річного миронівчанина Миколи Миколайовича Глущенка. З ним він крокує по життєвих стежинах з раннього дитинства. У яких тільки видах спорту Коля не спробував свої сили — професійно займався велоспортом, легкою атлетикою, а взимку брав участь у лижних змаганнях. Нині Микола Миколайович — капітан збірної команди районної ради ФСТ «Колос» по перетягуванню линви. До речі, в цьому році спортсмени блискуче виступили на обласних та Всеукраїнських змаганнях. Зайняли призові 1-е та 3-є місця…...  

Подарунок сільській бібліотеці

Віра Гордіївна Водницька родом з Потоку. Сьогодні вона живе і працює в Києві, займається підприємництвом. У Віри Гордіївни вдома чимала бібліотека, яку збирала впродовж багатьох років. А це ось вирішила, що її книги можуть знадобитися, тобто будуть корисними іншим людям її землякам з Потоку. Отже, подарувала свою домашню бібліотеку сільській бібліотеці. Серед книг твори Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Лесі Українки, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, Миколи Хвильового, Миколи Куліша. Вони будуть корисними для школярів і для студентів при вивченні української літератури. Є й книги з історії Ук...  

Повелителі бджолиного царства

Одному юнаку на ім’я Сергій Гуленко дуже подобалась красуня Світлана Пушенко. Та ніяк хлопець не міг — наважитись на те, аби познайомитись з нею. А якось він дізнався, що Світлана дуже любить польові квіти. Тож, не довго думаючи, пішов у поле, нарвав великий букет з волошок, маків, ромашок, а коли дарував їх, то над квітами все кружляли бджілки. Мабуть, вже тоді вони знали, що це буде чудова сімейна пара. Тож першими і поблагословили їх союз. Незабаром Світлана та Сергій стали на весільний рушник. І відразу після одруження у них виникла ідея розвести пасіку. Однак досвіду у цій справі не було...  

Замахнулись на пам’ять

Перед відпусткою я з своєю сім’єю впорядкували могили рідних, пообкошували біля них і поприбирали територію, словом, навели порядок і спокійно поїхали відпочивати. Важко передати словами наші враження, коли через півтора тижні ми повернулись у Миронівку. По-перше, у багатьох на вустах тільки й мови було про знесення варварським способом пам’ятника Леніну. А коли пішли провідати могили наших близьких на кладовище, то не повірили своїм очам, побачивши страшну картину. Огорожа була розтрощена молотками, повиривана, як мовиться, «з м’ясом», сусідська постраждала теж. До речі, першого разу ...  

Генеалогічне дерево Радченків

Мотрона Логвинівна Радченко прожила на віку 80 літ. Вже більше 50 років минуло, як відійшла у кращі світи. Та й досі нащадки пам’ятають її, згадують добрими словами та з вдячністю. Щоправда, молодшому поколінню бабуся Мотя відома лише з розповідей старших. Однак цей факт в жодному разі не зменшує її авторитет як берегині роду, душа котрої, здається, завжди присутня, коли нащадки Радченків збираються чималим гуртом за святковим столом. Цього разу приїхало 38! 1 всі з гостинцями. Тетяна Михайлівна привезла подарунок особливий — генеалогічне дерево їхньої родини. Зробила безліч ксерокопій і вручила к...  

Собака гавкає, качки крякають

Живе на нашій, вулиці одна сім’я. Ще доволі молоді. Працюють, тримають господарство, мають двох дорослих доньок. Непогані люди, якби не одна проблема. З рік тому завели вони собаку. З тих пір весь наш куток не має спокою. День і ніч ця собака, як не гавкає, — то скавулить. Пес доволі великий і має гучний голос. Як на біду вікно моєї кімнати виходить на ту сторону, де живе собака, на віддалі якихось 15-20 метрів. Через його гавкіт я не можу заснути до двох і навіть трьох годин ночі. Затуляю вуха ватою, вмикаю приймач — не допомагає. А щоб відчинити кватирку — не може бути й мови. А з...  

За плечима — 90 літ

Стежина бабусі починалася з рідного Коритища, де вона народилася в сім’ї Уляни Дементіївни та Овсія Андрійовича Мухи. Жили заможно, бо всі трудилися на батьковій ниві, яка нараховувала 5 десятин землі Підростали братики Андрій та Федір, сестричка Оксана. Коли Улянці було 7 років, померла мама. Це була тяжка втрата для всієї родини. Через деякий час батько привів дітям жінку, яка стала для них другою мамою, — Ярину Сидорівну. Вона добре ставилася до родини, завжди намагалася приділяти їй значну увагу. Але через велике господарство всі працювали, не покладаючи рук. В 7 років Уляна вже вправно водила коней та орала...