Розділ: Незвідане
Тест для дитини пройдено: Таємничий інтелект каракатиці вразив вчених
опубліковано - 27 вересня 2025
переглядів - 30
шрифт -
У світі тварин спалахує тиха когнітивна революція, і її лідерами є не примати і не собаки, а істоти зі щупальцями і блакитною кров"ю.
Суть тесту: спокуса і нагорода
Класичний «зефірний тест» простий: дитину залишають в кімнаті з одним зефіром і обіцяють, що якщо він встоїть перед спокусою з"їсти його протягом 15 хвилин, то отримає другий. Здатність відкладати миттєве задоволення для отримання більшої вигоди в майбутньому вважається важливим показником когнітивного розвитку, включаючи планування і самоконтроль.
Вчені з Кембриджського університету на чолі з поведінковим екологом Олександрою Шнелл адаптували цей тест для каракатиць. В акваріум з прозорими дверцятами були поміщені два ласощі: менш приємний на смак шматок сирої креветки і живий трав"яний краб (Grass shrimp), справжній делікатес. На дверях були нанесені символи, які каракатиці вчили розпізнавати: коло означало миттєве відкриття, трикутник – затримку від 10 до 130 секунд.
Результат: безхребетні аристократи терпіння
Результат виявився приголомшливим. Всі каракатиці в тестовій групі вважали за краще чекати більш смачну здобич, терпляче чекаючи до двох хвилин. Цей рівень можна порівняти з рівнем шимпанзе, ворон і папуг — істот з великим і складним мозком. У контрольній групі, де делікатесу не було в наявності, молюски не проявили терпіння і відразу з"їли те, що було запропоновано.
Але найцікавіше чекало на вчених у другій частині експерименту. Вони перевіряли здатність каракатиці до переучування. З"ясувалося, що особини, які найшвидше адаптувалися до мінливих умов, були і найбільш терплячими в «зефірному тісті». Це прямий доказ зв"язку між самоконтролем і здатністю до навчання.
Таємниця еволюції: чому саме вони?
Це відкриття ставить перед біологами інтригуюче питання. У соціальних тварин, таких як примати або ворони, здатність до самоконтролю пов"язана зі складною соціальною поведінкою, використанням знарядь праці або створенням запасів їжі. Але каракатиці — одинаки. Вони не користуються інструментами і не роблять схованок.
Вчені пропонують іншу, елегантну гіпотезу. Каракатиці — майстри маскування. Більшу частину свого життя вони проводять, нерухомо ховаючись на дні. Кожен виїзд на полювання, коли вони змушені розкривати своє місцезнаходження – це величезний ризик стати здобиччю. Можливо, здатність відкладати напад на посередню здобич і чекати появи більш смачної і поживної здобичі еволюціонувала як стратегія виживання. Це дозволяє їм оптимізувати годування, зводячи до мінімуму небезпечні виходи з укриття.
Це відкриття є яскравим прикладом конвергентної еволюції, коли абсолютно різні види під тиском різних обставин приходять до розвитку схожих складних когнітивних здібностей. Мозок каракатиці влаштований інакше, ніж мозок хребетних, але це дозволило їм розвинути форму інтелекту, яку ми звикли вважати заповідником «вищих» тварин. Ці молюски своєю миттєвою зміною забарвлення і загадковою поведінкою продовжують доводити, що розум може приймати найхимерніші і несподівані форми в глибинах океану.
