ІСТОРІЯ МИРОНІВКИ >>>>> # 2
Інші статті про район - 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Для кожної людини на землі є щось святе, і перш за все це святе - її Батьківщина, шматочок землі де вона народилась. Місце народження не вибирають, але де б людина не народилась, вона повинна любити своє рідне місто, його людей, історію.

Моє місто - Миронівка, і я хочу зробити все можливе для того, щоб її люди жили по-справжньому, а не існували. Україна є суверенна, незалежна, демократична. правова держава. Я - майбутній юрист, і хочу, щоб моя Батьківщина стала дійсно правовою і розвинутою державою. Починати треба з маленького, і тому, звернемо увагу на своє рідне місто, бо яке б воно не було маленьке за розмірами, воно - частина великої держави під назвою УКРАЇНА.

Моє рідне місто Миронівка

Миронівка - місто районного підпорядкування, розташоване в долині річки Росави. Відстань до Києва - 106 км. Населення - 15000 чоловік. Миронівка - центр однойменного району, площа якого 904кв.км., населення 55тис.чоловік, у т.ч. 78% сільського.

Поблизу міста розкопано кургани доби бронзи (друге тис. до н.е.), вісім курганів кочівників 10- 12 ст., в яких знайдено скелети людей та коней, залізні вудила, стремена та різні прикраси. На околиці Миронівки виявлено глиняний посуд, бронзове дзеркало скіфського часу, грецьку посудину 6 - 4 ст. до н.е., а також скарб ювелірних речей 11-12 ст., що складається з срібних гривень, браслетів, ланцюжків та намиста.

Місто засновано в першій половині 17 ст. Початок йому поклав хутір козака з Полтавщини Мирона Зеленого. З його іменем і пов'язана назва міста. Селяни Миронівки, як і навколишніх сіл, зазнавали жорстокої експлуатації польської шляхти; багато лиха завдавали напади татар, які несли смерть і руйнування.

Жителі Миронівки взяли активну участь у визвольній війні 1648 - 1654 рр. Чимало їх влилося до загонів І.Богуна, М.Кривоноса. На. початку липня 1648 року Б.Хмельницький розташував біля Миронівки на березі річки Росави свій військовий табір.

Тут же 24 лютого 1649 року Хмельницький вів переговори з посланцями польського короля, після поразки під Берестечком у 1651 році і в червні 1654 року Миронівка та сусідні села знову с тали місцем зосередження сил для боротьби проти ворога. Звідси ж Богдан Хмельницький писав 2 червня 1654 року лист цареві Олексію Михайловичу з приводу допомоги російських військ: "О сем паки и паки радуемся".

В 1667 році за Андрусівським перемир'ям Миронівка залишилась під владою Польщі, що було закріплено і "вічним" миром 1686 року. Але народ не припиняв боротьби проти шляхти. На початку 18 ст. повстали козаки та селяни, очолені полковником Самусем. Польські залоги були знищені, повсталі присягнули на вірність Російській державі.

Після Прутського миру сюди знову повернулася польська, шляхта, яка посилила експлуатацію покріпачених селян. За люстрацією 1765 року в селі було 87 дворів! 75 з них сплачували щорічно 1024 злотих різноманітних податків, в т.ч. косове, осипове, колове, ставкове та ін.

>>>>>

   
<<<< Назад