Наприкінці 1922 року створювався Миронівський район, як складова частина Корсунського округу. Кількість населення району складала 41696 чоловік. Райцентром стало село Миронівка - 4086 чоловік.
Основною причиною такого вибору безперечно було те, що Миронівка мала вузлову залізничну станцію, тобто мала на той час найпрогресивніший транспортний зв'язок, який швидко розвивався.
Будівництво і розвиток народного господарства вимагали пошуку нових, більш досконалих форм адміністративного поділу, який би відповідав новим політико - економічним умовам, що склалися на Україні. Як наслідок, в липні 1930 року вирішено було ліквідувати округи і встановити двоступеневу систему управління: район-центр.
Наприкінці лютого 1931 року Миронівський район ліквідували, населені пункти відійшли до Богуславського району. Та двоступенева система (район - центр) себе не виправдала внаслідок великої складності управління з одного республіканського центру сотнями районів.
Райцентру - селу Миронівка в 1938 році було присвоєно статус селища міського типу, а в 1968 році Миронівка стала містом районного підпорядкування.

Миронівщина сьогодні

Миронівський район розташований у південно-східній частині Київської області на Придніпровській височині лісостепу. Територія району складає 90,4 кв.км. Населення складає 41,5 тис.чоловік.
Центр району - місто Миронівка, залізничний вузол Південно-Західної залізниці. В місті розташовано 8 промислових підприємств, на яких випускають запасні частини до вантажних автомобілів, автобусів, продукти харчування, будівельні вироби. 7 підприємств є переробниками сільськогосподарської продукції: завод по виготовленню круп і комбікормів, крупозавод, завод по виготовленню сухого знежиреного молока, хлібоприймальне підприємство, ВАТ “Кристал-М” (виготовлення цукру), спільне підприємство “Київ-Атлантик”.
На початку 90-х років розвивається приватний бізнес. За цей час в районі зареєстровано 74 підприємств недержавного сектора: приватних підприємств 85 , товариств з обмеженою відповідальністю 109 , акціонерних товариств 28, кооперативів 50, спільних підприємств 5, осіб, які працюють як приватні підприємці 950 осіб.
Основними сферами діяльності даних підприємств є торгово-посередницька діяльність, будівельно-ремонтні роботи, виробництво промислової продукції. Набуває розвитку галузь громадського харчування та сфера побутового обслуговування, як колективної так і приватної форми власності.
Серед продукції, що експортується є: сухе знежирене молоко, крупи, цукор, соєва олія та соєвий шрот а також вироби легкої промисловості.
В районі функціонує: 24 ЗОШ, в яких навчається 5162 учні, 18 дошкільних навчальних закладів, в яких виховується 816 дітей, а також 2 навчально-виховні об'єднання (школа-сад), де налічується 38 дітей, 1 дитячо-спортивна школа, музична школа, будинок дитячої творчості, Миронівська філія Черкаського інституту управління, Маслівський державний аграрний технікум, Миронівський міжшкільний навчальний-виробничий комбінат, на базі якого учні ЗОШ отримують допрофесійну підготовку за професіями: секретар друкарка, водій категорії “В” та “С”.

Видатні Миронівчани

Ремесло Василь Миколайович – (1907 – 1983 рр.) – двічі Герой Соціалістичної Праці, заслужений діяч науки України, Академік АН СРСР і ВАСГН, Лауреат Ленінської і Державних премій СРСР і УРСР, перший директор Миронівського науково-дослідного насінництва і селекції пшениці.

Бузницький Олександр Григорович – (1911-1974 рр) – Герой Соціалістичної Праці, нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапору, очолював колгосп імені Жданова ( нині СТОВ імені Бузницького).

Батура Василь Іванович – (1912-1991 рр.) – Герой Соціалістичної Праці, Заслужений працівник сільського господарства – працював прокурором Миронівського району, пізніше головою колгоспу імені Бузницького.

Денисенко Григорій Іванович – (1919-1999 рр) – доктор наук, професор, член кореспондент АН УРСР, Заслужений діяч науки і техніки України, Герой Соціалістичної Праці, уроженець нашого району - з 1971 року по 1987 рік ректор Київського політехнічного інституту.

Даниленко Анатолій Степанович, 1953 року народження, академік Української Академії наук національного прогресу, доктор економічних наук, нагороджений орденами “Знак Пошани”, Святого Нестора - літописця, ”За заслуги” ІІІ ступеня, а також Золотою та двома Срібними медалями ВДНГ СРСР (1986-1988 рр).

Історичні події

1648 рік – Під час національно-визвольної війни на території Миронівщини разом із своїм військом перебував Богдан Хмельницький

1845 рік – Т.Г.Шевченко відвідав наш район коли навчався в Петербурзькій Академії мистецтв. Під час цієї подорожі багато писав віршів, малював портрети селян та крайовиди України. Жив у селі Потоки Миронівського району у панському маєтку та відвідав села Расаву та Карапиші.

1898-1902 рр- в селі Потоки вчителював відомий Український письменник Степан Васильченко ( Панасенко).

1858 рік – заснування цукрового заводу в період падіння кріпосного права та інтенсивного розвитку цукроваріння на Україні. Завод належав удільному відомству і орендувався “Товариством Романівських цукрових заводів “.

1811 рік – побудовано залізничний роз'їзд біля хутора Мирона Зеленого, чим була започаткована нинішня залізнична станція “Миронівка”.