<<<<< ШАНДРА. Історія села >>>>> # 2
Інші статті про село - 1 2 3 4 5 6 7

Історія села Шандра

 

З історії села Шандра збереглися деякі точні відомості. Вперше в документах село згадується у зведених даних з записних книг про приведених до присяги жителів українських міст і сіл у 1654 році.

Після возз'єднання України з Росією, як село Вінницького полку.

Напевне, в цей час село було своєрідним захисним рубежем від нападу ворогів в центр Російської держави. В сказаннях “ О населенных местностях Киевской губернии…» вказується: «…вблизи села на трех противоположных возвышенных сторонах находятся земляные бугры или насыпи, очевидно имевшие военное назначение». Про це свідчить і назва однієї з частин села Куренівщина, це були курені, що мали (говорять жителі) військове призначення. Багато прізвищ селян походить саме від цих куренів.

В ілюстрації старост Київського воєводства за 1765 рік село Шандра лічиться в Київському повіті Київського воєводства.

Свято-Михайлівська церква. Споруджено в 1831 році

З «состава мировых участков по распределению селения государственных крестьян и южных поселян», ми дізнаємося, що село з 1866 по 1871 рр. Було волостю. В 1789 році село Шандра було приписано до спадкових володінь князя Станіслава Понятовського.

Основним заняттям жителів села було хліборобство. Крім того, населення займалося також скотарством, городництвом, борошномельством, ткацтвом, столярним ремеслом. Кріпаки ходили на панщину. За найменше порушення панської волі селян жорстоко катували. Так, поміщицький економ Петро Кв ' ятковський жорстоко покарав селянина Феодосія Єфименка за непослух, закатувавши його в кайданах у вересні 1854 року. Ще й до цього часу у свідомості людей, як відгомін далеких часів тяжкої панщини збереглася пісня:

Пішла наша панщина,

Аж гори трясуться,

А за нею економи:

Панщино, вернися.

 

Розвиток капіталістичних відносин в Росії з другої половини ХІХ ст. привів до проникнення капіталістичних елементів на село. Під впливом розвитку капіталізму починають руйнуватися дворянські гнізда. Показовим у цьому відношенні було володіння Мікуловської, частину якого вона виділила 19 квітня 1861 року своїй дочці Антоніні Роковській. З 1868 року ця половина Шандри була вже власністю сина Антоніни Івана Роковського, після смерті якого в 1873 році володіння переходить до рідного дядька, помічника Ревізора Лафляндської Палати, Титулярного Радника, київського купця 4-ї гільдії Федора Адамовича Ячевського разом з боргом племінника в 70 тис. крб. На своїй частині володіння Ячевський почав будувати цукровий завод, але господарство вести був неспроможний. Зазнало розорення і господарство Мікуловської.

>>>>>

   
<<<< Назад