В 1912 р. за сприянням священика с.Македони Солухи В.Д., який на той час був депутатом ІV Державної Думи, в селі відкрито Вище початкове чотирикласне училище. Приміщення для нього було збудовано з матеріалу старої дерев'яної церкви. До 1 класу Вищого початкового училища приймали дітей з екзаменами, після закінчення ними 4 груп двокласної школи. В перші роки існування цього училища до 1 класу вступали діти віком від 12 до 19 років, переважно юнаки з сімей службовців та чиновників навколишніх поміщицьких маєтків. Лише з 1915 р. в училищі почали навчатися діти з селянських сімей та діти робітників Піївського цукрозаводу. В перший рік існування училище очолював інспектор Македонського вищого початкового училища Клунний, його наступником був пан Казута О.А., який керував школою до 1920 року.
Учням училища було заборонено в стінах школи розмовляти українською мовою. Викладались такі предмети, як російська мова та література, математика, фізика, хімія, історія, географія, природознавство, німецька мова, малювання, креслення, співи, гімнастика для хлопчиків та рукоділля для дівчаток. При переході до наступного класу учні складали екзамени.
Відповідно до історичних джерел 1648-1657 р.р. в селі Росава (раніше село Ячники) при Свято-Миколаївській церкві існувала школа. До 1910 року дані про розвиток освіти на селі не конкретизовані. Відомо, що на цей час тут діяла лише одна церковно-приходська школа , де працювали три вчителі з середньою освітою (завідуючий Яценко М.С.). З 1914 року - земська двокласна школа, в якій викладає 6 учителів та один піп Єрофеїв. Всього в школі навчалось близько 70-ти учнів, серед них і діти бідних селян.
Яхнівська сільська школа була відкрита місцевим священиком у 1912 р. В ній навчались лише хлопчики, вчителювали в ній брати Сухобруси. До того, як було засновано школу, заможні селяни за плату навчались грамоті та арифметиці у сільського дяка або у панського управителя Верещана.
Вивчаючи історичні події, пов'язані з розвитком освіти на території Миронівського краю, слід відмітити, що з усіх вищеназваних навчальних закладів історія Піївської школи налічує найбільше років. Вона відзначає 208 років з дня свого заснування. Перша згадка про школу датована 1794 роком. Церковні записи свідчать, що школа навчала дітей сільської громади. До 1917 р. в селі була трьохрічна школа (50 учнів, 2 вчителів), яка утримувалась на кошти місцевої громади. Ці дані стали відомими з першої історії села Пії, яку написав церковний служитель - дяк Малежик.
На початку ХХ століття господарське, суспільно – політичне і духовне життя людства значно ускладнилось. Потрібно було істотно підняти свій освітній рівень і рівень науки та належно відповісти на виклик часу, який вимагав швидших перетворень архаїчного суспільства в оновлене. В цей час відбувалось розширення шкільної мережі, але в переважній більшості це були початкові /світські та парафіяльні/ школи. Таку урізану освіту могли отримати не всі / 20% учням відмовляли у прийомі до школи /.
Період з 1917 по 1921 роки був надзвичайно важким, в цих умовах культурно – освітній процес у всій Україні набуває своєрідних, властивих лише цій історичній добі, проявів і форм. Проблема розвитку народної освіти на той час залишалась однією з найважливіших. Турбота про освіту народу входила в обов'язки земства - воно зобов'язане будувати і утримувати школи та бібліотеки. >>>>> |
