Починаючи з 60-х років XVII ст. село відоме під назвою Маслівки. Так, про Маслівку згадується, що в 1662 році поблизу неї деякий час стояла табором орда кримських татар, маючи намір переправитися на лівий берег Дніпра для наступу проти наказного, гетьмана Лівобережної України Якима Сомка. З 1719 року Маслівка — особиста власність козацьких старшин Лизогубів, з 1738 року вона належала до володінь магнатів Потоцьких і входила до складу Канівського староства. Пізніше село не раз було об'єктом купівлі - продажу польських магнатів.

Жорстокий соціальний і національний гніт трудящих Маслівки польсько-шляхетськими окупантами призводив до поступового обезлюднення села. На 1741 рік у Маслівці налічувалося лише 20 дворів. Трудящі не мирилися з тяжким становищем. Чимало їх влилося до гайдамацьких загонів Максима Залізняка й Семена Неживого, що проходили через село у травні 1768 року. У вересні 1709 року повстанці розгромили в Маслівці будинок посесора.

Після возз'єднання правобережних українських земель з Лівобережною Україною в складі Російської держави, Маслівка ввійшла до Канівського повіту Київської губернії. На той час вона була вже чималим селом, в якому налічувалося понад 110 дворів, 1078 жителів.

У 1845 році Маслівку купив поміщик Прозор. Тоді ж у селі побудували поташний завод, виробляли селітру. Розвиненою галуззю поміщицького господарства в Маслівці було також тонкорунне вівчарство, продукція якого призначалася для ринку.

Згідно з інвентарним переписом Маслівки від 1 березня 1848 року в селі налічувалося 45 тяглих господарств, 109 — напівтяглих, 29 — городників та 50 — «бобилів». За селянами було закріплено орної землі — 1827 моргів, сінокосів — 79 моргів. Селянським господарствам належало всього 98 робочих волів. Працездатне населення, що налічувало 305 чоловіків та 330 жінок, мало відробляти тяжку панщину: 135 тяглих, 190 напівтяглих та 136 жіночих днів6. Крім того, селян змушували відробляти т. з. згінні та будівельні дні, сторожувати поміщицьке добро тощо.

Поміщик та його економи, як правило, завищували розмір панщини, доводячи її до семиденної; з найменшого приводу селян люто катували. Економ маслівського поміщика Старчевський, за визнанням навіть царських чиновників, «виявляв схильність до покарання селян, часто без розбору він сік їх ранком у недільні дні в години богослужіння в церкві». Після запровадження інвентарних правил, мордуючи селян, він примовляв: «ото тобі указ, ото тобі те, що в церкві читали, а я читаю на спині».

Весною 1848 року за відмову відробляти понаднормову панщину він мало не до смерті побив маслівського селянина Петра Мартиненка, що викликало заворушення селян. Жандарми жорстоко побили 7 селян, а ініціатора виступу Юхима Мороза закували в кайдани і кинули до в'язниці. Нерідко селяни, доведені до відчаю жорстоким визиском та знущаннями, тікали з села. Лише протягом 1843—1848 рр. з Маслівки втекло 11 чоловік.

>>>>>