Напад гітлерівців на Радянську країну порушив мирне життя трудящих. В перші ж дні війни на фронт з Маслівки пішли майже всі чоловіки. З наближенням ворога тракторний парк, колгоспна худоба була евакуйована за Дніпро.

5 серпня 1941 року в село увірвалися німецько-фашистські загарбники. Настали чорні дні фашистської неволі. Будинок школи окупанти перетворили на конюшню, більшість колгоспних приміщень були зруйновані, бібліотеки знищені. В перші ж дні гітлерівської окупації гестапівці закатували радянських активістів І.Л.Рибченка, Р.І. Красівського, а згодом розстріляли П.Д.Дартиненка, комсомольця Р. Мороза.

З села гітлерівці насильно вивезли на каторжні роботи до Німеччини 228 юнаків та дівчат. В'язнями табору смерті у Бухенвальді були Г. Д. Мартиненко й А. М. Красівська.

Але трудящі Маслівки не скорилися окупантам, їх боротьбу проти фашистів очолила підпільна партійна організація, якою керували А. Ю. Хоменко та П.С.Марцингок. Підпільники, тримаючи тісний зв'язок з партизанами, що базувалися у Таганчанському лісі й поблизу м. Корсуня, розповсюджували серед населення зведення Радінформбюро, антифашистські листівки.

2 лютого 1944 року стало радісним днем визволення села від ненависних окупантів. 206-а стрілецька дивізія під командуванням полковника В. П. Колосникова, що входила до складу 27-ї Армії 1-го Українського фронту, форсувавши річку Росаву, визволила Маслівку2. В бою за село полягло 50 радянських воїнів. Жителі свято шанують їх пам'ять. За мужність і відвагу, проявлені у боях проти фашизму на фронтах Великої Вітчизняної війни, високих урядових нагород удостоєно 122 жителі села. У боях проти фашизму особливо відзначився вихованець Маслівської школи — рядовий сапер Г. Н. Захарченко (1922—1944). У квітні 1944 року під час боїв за визволення Криму він потрапив у полон. Незважаючи на катування, Г. Н. Захарченко не виказав військової таємниці і загинув смертю героя. Посмертно він удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу; ім'ям патріота названо одну з вулиць села, біля школи встановлено бюст героя.

Тікаючи, гітлерівці пограбували село, висадили в повітря майже всі приміщення сільськогосподарського технікуму, в т. ч. головний навчальний корпус, зруйнували електростанцію, міст через річку Росаву, клуб, спалили багато будинків колгоспників.

Зразу ж після визволення маслівчани почали піднімати з руїн колгоспне господарство, в якому з усієї техніки залишилося лише 68 кінних плугів, 52 борони, 10 сівалок та 7 жаток. Уціліло лише 60 голів великої рогатої худоби, 40 свиней та 14 овець.

Не вистачало техніки й робочих рук; у селі було лише 39 літніх чоловіків. Всі турботи про відбудову господарства лягли на плечі 378 жінок та 117 підлітків. У селі створили 7 рільничих та одну городню бригади.

Зусилля колгоспників у відбудові господарства села очолювала партійна організація, яка в 1944 році складалася з 6 членів КПРС та 2 кандидатів. Спираючись на широкий актив безпартійних, комуністи організували соціалістичне змагання за одержання високого врожаю — врожаю перемоги. На колгоспних ланах закипіла дружна творча праця. Всі роботи сільськогосподарського року здійснювалися під гаслом: «Все для фронту!». Землю більше обробляли вручну — лопатами. Всього було засіяно зерновими та бобовими культурами 1208 гектарів.

Незважаючи на нестачу техніки, робочих рук і тяглової сили, героїчними зусиллями колгоспників артіль своєчасно зібрала урожай і розрахувалася з державою, засипала насіннєві й страхові фонди. Колгоспники Маслівки у жовтні 1944 року додатково здали у фонд Червоної Армії 1117 цент хліба.

Сільрада й правління колгоспу проявляли піклування про сім'ї фронтовиків. Для них лише за перші 6 місяців після визволення було збудовано й відремонтовано 24 хати.

В 1945 році повернулись у село демобілізовані фронтовики, які енергійно включалися у відбудову рідного колгоспу. Весняну сівбу 1945 року маслівський колгосп закінчив першим у районі. Невпинно-відроджувалося артільне господарство— виросли нові приміщення колгоспної стайні, птахоферми, було відбудовано олійницю, почав працювати водяний млин3. У 1945 році в колгоспі створили ферму великої рогатої худоби, свиноферму, птахоферму, колгоспні стайні, де було 127 коней.

В селі почав працювати постійно діючий агрономічний семінар, де колгоспні ланкові й бригадири систематично підвищували рівень агротехнічних знань.

Під керівництвом партійної організації, за активною участю комсомольців та позаспілкової молоді поступово налагоджувалося культурно-освітнє життя села. Зразу ж після визволення села вчителі, учні та їх батьки самотужки відбудували зруйновану окупантами школу, технікум. Навчання тут розпочалося вже у кінці лютого 1944 року. Учнівська молодь активно допомагала в позаурочний час своїм батькам на колгоспних ланах. Лише в 1945 році учні виробили понад 3500 трудоднів.

Протягом 1944—1946 рр. звели приміщення сільськогосподарського технікуму, студентської їдальні та гуртожитку. На території технікуму почала діяти електростанція. В листопаді 1946 року технікум здійснив перший післявоєнний випуск, підготувавши 44 агрономи. Того ж року в селі обладнали радіовузол. Невдовзі відремонтували клуб, бібліотеку, стала діяти кіноустановка. При клубі розгорнули роботу гуртки художньої самодіяльності.

Значне пожвавлення в громадсько-політичне життя трудящих вніс агітколектив, основу якого становили комуністи та комсомольці. До роботи в ньому були залучені вчителі школи й викладачі технікуму. Агітатори проводили бесіди, читки газет у польових ланках та бригадах, випускали газети-полівки.

>>>>>